Битви розкривають більше правди, ніж вирішують результати війни. Бої, у яких результат справді має вирішальне значення, рідкісні зараз, а битви, які виявляються вирішальними у досягненні політичної цілі, ще рідкісніші. Натомість битви демонструють, наскільки ефективно військові планували операцію, готувалися та виконували дії до початку бойових дій. Результат битви показує не лише, наскільки добре підходять сторони, а й те, як війна може розгорнутися у майбутньому.
У цьому сенсі результати Київської битви не викликали сумнівів. Підготовка Росії та України до бою багато в чому визначила результат. Але битва за Київ багато показала, чому Україна досягла значно більшого успіху у війні, ніж передбачали багато аналітиків.
Як і чому українські сили перевершили очікування, мабуть найважливіша історія цієї війни. Уважний погляд на успіхи України проливає світло на стратегію, яка дозволяла досі меншій державі перемагати більшу і набагато могутнішу. Назвемо це "українським шляхом війни".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: США нададуть зброю, яка потрібна Україні для захисту від Росії - Салліван
Український спосіб ведення війни – це послідовна, розумна та добре продумана стратегія боротьби з росіянами, добре відкалібрована для використання у своїх інтересах конкретних слабкостей росіян. Це дозволило українцям зберегти мобільність, допомогло змусити росіян зайняти статичні позиції протягом тривалого часу, порушуючи їхню логістику, завдало росіянам великих втрат від виснаження. А у битві за Київ привело до перемоги, яка повністю перевернула політичний ендшпіль російського вторгнення. Початкова максималістська спроба Росії захопити всю Україну різко скоротилася до набагато обмеженіших зусиль, спрямованих на захоплення території на сході та півдні країни.
Український спосіб ведення війни: заперечення панування росіян в повітрі над районом бою, позбавлення Росії контролю над містами, ускладнення зв'язку і логістики, дозвіл російським військам розтягнутися та атакувати їх з усіх боків
Український спосіб ведення війни має кілька основних елементів, які ми бачили у подіях навколо Києва та по всій країні. Це заперечення панування росіян у повітрі над районом бою. Позбавлення Росії контролю над містами, ускладнення зв'язку та логістики російських військових. А також дозвіл російським військам розтягнутися вздовж доріг важкокерованими колонами та атакувати ці колони з усіх боків.
Заперечення переваги росіян у повітрі – основа українського успіху. Боротьба за контроль над небом дозволяє українським силам маневрувати, водночас змушуючи російські сили нервувати через те, що вони можуть зазнати атаки української авіації. Українці ніколи не збиралися завойовувати собі контролю у повітрі. Російська авіація дуже велика, а російські війська добре забезпечені системами ППО. Але український план ускладнив для російської авіації патрулювання районів бойових дій. Українські сили не дозволили Росії встановити контроль над повітряним простором України, об'єднавши низку систем, у тому числі невелику кількість високоефективних літаків МіГ, передові зенітні системи та безліч ручних зенітних озброєнь, таких як ракети Stinger. Водночас, російська авіація може бомбити українські позиції і робить це.
Українці зберегли мобільність сил, перетворили міста на фортеці та блокпости, ускладнивши логістику та зв'язок росіян
Таким чином, українці зберегли мобільність сил, перетворили міста на фортеці і блокпости, ускладнивши логістику та зв'язок росіян. У докладному повідомленні про перемогу українців у битві за Київ українське міноборони зазначило, що столицю "багато в чому врятували героїчні бійці Чернігівської та Сумської областей". Ці два міста розташовані по обидва боки від основних доріг, що ведуть з північного сходу до Києва, і обидва міста витримали спроби росіян захопити їх на початку вторгнення. Утримуючи ці та майже всі інші міста поблизу кордонів Росії та Білорусії, українці не лише змусили російські війська замислитись про вуличні бої, а й позбавили Росію можливості перекидати війська залізницею вглиб України.
Росія, як і раніше, може перекидати війська автомобільним транспортом, але необхідність уникати міст, контрольованих Україною, змушує її війська вибирати довші та складніші маршрути. Міста, які обходили російські війська на шляху до Києва, також були використані для проведення атак у тилу росіян.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Десантники знищили ворожий підрозділ та їхніх охоронців-спецназівців
Ускладнивши росіянам логістичні зусилля, українці потім дозволили російським військам, які маневрували навколо їхніх міст, розтягнутися вздовж доріг у міру їхнього просування. Росіяни погіршили своє становище, вторгнувшись у період сльоти, прикувавши їх до вузьких асфальтованих доріг і ще більше обмеживши їх можливості пересування. Коли ворог опинився у такому вразливому становищі, українці розпочали атаки на довгі російські колони. Атаки набували різних форм, включаючи авіацію. Найбільш відомі безпілотники Bayraktar турецького виробництва, спецназ, далекобійна артилерія і навіть великі звичайні з'єднання.
Жертви, спричинені невеликими атаками України, завадили спробам Росії зібрати достатньо сил для штурму Києва. Хоча росіяни намагалися просуватися трьома різними системами доріг, із Сум і Чернігова на північний захід, український опір призів до того, що вони ніколи не накопичили достатньо сил, щоб оточити Київ, не кажучи про штурм. Усі три лінії атаки тепер зупинено, і російські війська відступають.
Замість того, щоб прямо атакувати важкі російські з'єднання, українці використовували легкі маневрені сили
Замість того, щоб прямо атакувати важкі російські з'єднання, великі танки та артилерію, українці використали легкі маневрені сили, щоб скористатися слабкостями росіян і здобути перемогу. Використовуючи ручну зброю невеликими групами, українці регулярно виводили з ладу російські танки та вантажівки. Це не лише послабило російські сили в польових умовах, а й призвело до того, що їхні логістичні лінії виявилися розтягнутими, що обмежило доступ росіян до пального та боєприпасів, необхідних для підтримки постійної атаки. Особливо разюча кількість російських автомобілів, які були покинуті цілими, але без палива.
Використовуючи легкі сили таким чином, українці показали, що навіть у звичайній війні між державами, на відміну від повстанського руху, менші сили можуть вступити у бій зі звичайними силами більшого та технологічно розвиненішого супротивника та боротися з ними до кінця.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Окупанти лишили три напрямки нападу" - воєнний експерт
Російська армія - це не якась зменшена і менш ефективна версія збройних сил США. Це значно менш розвинена і менш боєздатна сила, яка важко справляється з багатьма операціями, з якими США справляються відносно легко. Українці не помилилися і змогли завдати величезного удару по російській потузі.
Проте Україна ще не виграла війну. Після поразки у битві за Київ росіяни почали концентруватися на сході та півдні України, сподіваючись створити оборонний периметр, який українцям доведеться атакувати, якщо сподіваються повернути втрачені території. Українському способу ведення війни доведеться адаптуватись.
Українці, побачивши невдачі росіян у масованих атаках, можуть вирішити не робити тих самих помилок і натомість продовжити свою легку війну на виснаження. Це, ймовірно, не призведе до швидкого припинення війни, але дає змогу виснажити російську військову та політичну волю, дозволяючи Україні досягти багатьох своїх цілей на переговорах. Український спосіб ведення війни ще може досягти того, що колись здавалося майже неможливим – перемоги.
Колонка в американському виданні The Atlantic професора стратегічних досліджень у Сент-Ендрюському університеті в Шотландії Філліпса Пейсона О'Брайена.
Переклад Gazeta.ua
3 
1
Коментарі