"Чому ми навчилися за рік війни в Україні?" - Ден Перрі

Думки у виданні Newsweek колишнього редактора Близького Сходу в Каїрі та редактора Associated Press по Європі та Африці в Лондоні Дена Перрі

Критика демократії не нова - мислителі від Платона до Сократа, Вольтера і Гоббса висловлювали почуття, об'єднані загальним скептицизмом, що середньостатистичні люди мають достатні знання, щоб їм довіряти будь-який вплив.

Недавні результати виборів у таких різних країнах, як США, Велика Британія та Ізраїль, безумовно, свідчать, що скептики мають рацію. Але мало що можна зробити з цим.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Головний удар з боку РФ буде найближчими тижнями" - Олег Жданов

Захист демократій звівся до гіпотези, що безглуздих воєн вони, як правило, не починають, а помилки можна виправити, бо "поганих хлопців" можна завжди викинути з крісла. Кажуть, що диктатура зрештою призводить до ідіотських помилок. Це правдоподібні теорії, але не самоочевидні. У наші неспокійні часи глибокої ідеологічної боротьби потрібні докази.

І це один зі способів, якщо бути точним, єдиний, чим може бути корисний російський диктатор Володимир Путін. Повна дурість, яку Путін нав'язав Росії - шокуюче видовище, яке рідко бачила історія. Те, що його не можна усунути демократичним голосуванням, бо Росія перетворилася з фальшивої демократії на диктатуру під його неосвіченим правлінням, це справді все, що нам потрібно знати.

Путін завдає шкоди своїй країні вже 23 роки - відколи змінив на посаді глави країни Бориса Єльцина. Легко забути, що тоді Росія вважалася "демократією, що розвивається" - недосконалою, корумпованою, все ще пронизаною головорізами з КДБ і номенклатурними апаратниками, але не зовсім фальшивою. Путін рано заслужив оплески за те, що відновив певний лад у країні, підтриманий випадковим сировинним бумом. Він міг піти як порядний посткомуністичний лідер, навіть як бажаний і тверезий контраст, порівняно з неохайним Єльциним. Але не зробив цього.

У прагненні Путіна чіплятися за владу, він набував дедалі більш диявольського вигляду. Це явище - ганебна історія у різних сумних закутках світу. Незабаром Росія стала відома як місце, де суддів залякують, ЗМІ приручають, набридливих журналістів звільняють чи вбивають, діячі опозиції зникають, а непокірних бізнесменів ув'язнюють. Все це було в порядку речей в авторитарних країнах – Фідель Кастро, Роберт Мугабе та Фердинанд Маркос пробували свої варіанти диктатури на Кубі, у Зімбабве та на Філіппінах відповідно. Їхнім спробам бракувало лише барвистої естетики отруєнь та опромінень шпигунів-перебіжчиків, які живуть на чужині.

У чому Путін справді заробляє собі репутацію як головний аргумент свого покоління на користь демократії, то це у війні в Україні, яка зараз наближається до річної позначки.

Сама ідея була напрочуд абсурдною - лідер найбільшої у світі країни, що тягнеться на 11 часових поясів, і майже вдвічі більшої за Китай і США, вирішив поставити все на кін, і ризикнути знищити світ, щоб зробити країну трохи більшою.

Це малоймовірне рішення було засноване на уявленні, що Україна – природна частина Росії через історичні зв'язки та мовну близькість. Що тоді говорити про зв'язки Брюсселя з Францією, Осло зі Швецією, Дамаска з Іраком та Торонто зі США. Цей аргумент підкріплює історія, що єврейський президент України очолює "нацистський" режим.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Путіну і Лукашенку можуть дати довічне або кілька десятків років за ґратами" - Юрій Білоус

Як відомо, нічого не пішло за планом. Київ не впав, а завоювання Росією 17% території України, хоча й чималі, але обмежуються сходом та півднем країни. Лідер України, президент Володимир Зеленський, хвацько відстоював свою позицію в Києві, і став улюбленцем вільного світу - справжнім антипутіним, чиє місце в історії міцно забезпечене.

Тим часом, Путіна пам'ятатимуть не лише як ката, а й як першого лідера, який відкрито порушив табу на погрози застосування ядерної зброї, чого не було навіть під час Карибської кризи 1962 року.

Більшість критики і гніву зосереджена навколо збитків, які вторгнення завдало Україні. Щонайменше 100 тис. солдатів та 7 000 мирних жителів були вбиті, багато людей отримали поранення та каліцтва. Міста зруйновані вщент або спустошені на тлі незліченних збитків інфраструктурі, а збитки для економіки України оцінюються в $700 млрд, що більш ніж утричі перевищує ВВП країни. Є реальні побоювання щодо можливої аварії на Запорізькій АЕС – найбільшій у Європі, яка перебуває під ненадійним контролем Росії.

Ситуація в Україні несамовита і екстремальна, але не концептуально. Протягом усієї історії країни і народи жорстоко страждали від рук маніакальних загарбників – від Наполеона до Чингісхана.

Що воістину неймовірно, то це збитки, завдані самій Росії. Майбутні історики будуть приголомшені.

За оцінками США, під час війни загинули щонайменше 100 тис. російських військових. Це вдвічі більше, ніж американські втрати за десятиліття у В'єтнамі, а, за деякими оцінками, майже втричі більше. Росія також втратила тисячі танків і щонайменше 100 гелікоптерів.

Абсолютно не зумівши підкорити собі набагато слабшого супротивника, Росія підірвала свою репутацію компетентної у воєнному сенсі країни. Це руйнівно для прагнення Росії проектувати свою владу по всьому світу.

Захід більше не бажає залежати від російських нафти і газу. Це серйозна незручність для РФ, яка до 2022 року постачала до Європи 40% свого газу – величезне джерело твердої валюти. Європі потрібен певний час, щоб повністю відвикнути від цієї залежності, але саме в цьому напрямку вона йде. Європа ніколи б не стала щосили шукати альтернативи, якби не Путін. Німеччина до 2022 року вважала, що торгівля сама по собі залучить Росію до демократії.

Росія створила свою власну залежність від непостійних і проблемних партнерів – таких як Китай чи Іран як постачальника дронів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україні потрібні 24 літаки F-16 для перелому у війні" – Петро Черник

Росія рішуче позиціонує себе у світі як несумлінний гравець, який використовує постачання енергоносіїв як зброю, нападатиме на інші країни і без вагань поширюватиме абсурдну брехню.

Хоча економічні санкції поки не такі ефективні, як міг би сподіватися Захід, ВВП РФ може знизитися всього на 3-4% за рік, війна завдала великої шкоди довгостроковим перспективам її економіки. Вона, безумовно, залишатиметься ізольованою від західної економіки, доки Путін при владі, а можливо, й довше.

Тисячі росіян, а іноді й цілі компанії, втікають із Росії. Вони їдуть не лише до Європи, а й до таких країн, як Грузія, Молдова, Вірменія і навіть далекий Ізраїль.

Хоча Путін нібито хотів, щоб Україна не вступала в НАТО, він не тільки збільшив шанси на те, що це станеться, а й призвів до того, що інші країни захотіли приєднатися, а також викрив нечіткість самого членства, оскільки Альянс все одно активно допомагає Україні, хоч вона не в блоці. Наразі, схоже, країни НАТО можуть почати відправляти військові літаки в Україну.

Війна розвіяла будь-які уявлення, що українці, навіть російськомовні, хочуть мати хоч щось спільне з Росією. Тим більше, що інші країни колишнього СРСР, які колись загравали з Росією, на зразок Молдови і Казахстану, теж відмежувалися.

Але в ширшій схемі речей лежить результат на вищому рівні - путінська війна ще раз показала, що автократії, замість того, щоб бути ефективними завдяки командуванню та контролю, у результаті робитимуть найбільш ідіотські, самогубні речі через відсутність конкуренції людей і ідей.

"У дурницях сила", - саркастично писав Курт Воннегут у "Сніданку для чемпіонів". Деспоти на зразок Путіна серйозно ставляться до цього правила і живуть за ним. Тестом для поневоленого населення є те, як довго росіяни кланятимуться цим правилам. Незважаючи на те, що багато хто хоче залишатися в невіданні того, що дійсно діється, правда навіть їм вже має бути досить зрозумілою.

Переклад Gazeta.ua

×