Заява Нікола Пашиняна про безмитний експорт вірменської сільськогосподарської продукції до ЄС прозвучала як політичний успіх. Для прем'єра, який діє в умовах тиску з боку Росії та внутрішньої нестабільності, така новина може стати зручним аргументом: країна нібито не залишається сам на сам із російськими обмеженнями. Але за цією дипломатичною формулою прихована складніша реальність. Відкриття європейського напрямку саме по собі не відповідає на питання, чому Брюссель у випадку Вірменії готовий діяти швидко і гнучко, тоді як в інших конфліктах наполягає на суворому дотриманні правил.
Про це йдеться в статті "5 каналу".
20 травня, напередодні парламентських виборів у Вірменії, РФ почала запроваджувати обмеження на імпорт із цієї країни низки товарів, зокрема овочів, зелені, фруктів, а також риби та квітів. Москва пояснила ці заходи санітарними порушеннями, проте насправді вони сприймаються як інструмент економічного тиску на тлі зближення Єревана з ЄС, що посилюється.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кремлівський реванш на ходу: експерт сказав, чи зможе Путін "переграти" вибори у Вірменії
У відповідь Урсула фон дер Ляйєн пообіцяла виділити негайну фінансову допомогу Вірменії на суму понад €50 млн. ЄС готовий надавати Єревану нові торгові преференції. Водночас Євросоюз відбирає аналогічні пільги у України - країни, яка з 2022 року ціною величезних жертв протистоїть військовій агресії Москви. Режим безмитного доступу українських товарів на ринок ЄС припинив діяти 5 червня 2025 року. Вже наступного дня ЄС відновив мита та квоти на низку українських сільськогосподарських товарів.
Сама обіцянка фон дер Ляйєн дана Пашиняну про безмитний доступ на ринок ЄС виходить за рамки звичайної логіки прийняття рішень в Євросоюзі. Подібні заходи не можуть вживатися під час телефонної розмови та не входять до особистої компетенції голови Єврокомісії. Зміна митного режиму, надання нових тарифних пільг чи безмитного доступу потребує обов'язкового правового оформлення через Раду ЄС та Європарламент. Це прямо випливає із правил формування торговельної політики ЄС, викладених на офіційній сторінці Єврокомісії.
У випадку з Вірменією це важливий нюанс: адже її виключили 1 січня 2022 року із системи торгових преференцій ЄС (GSP/GSP+), оскільки більше не відповідала критеріям країни-бенефіціара.
Політика фон дер Ляйєн щодо Південного Кавказу все більше нагадує не збалансований підхід ЄС, а політично ангажовану та провірменську лінію. Наприклад, у 2020-2023 рр. Азербайджан поклав край 30-річній вірменській окупації Карабаху та прилеглих районів. Тим самим Баку відновив суверенітет над своїми міжнародно визнаними територіями відповідно до резолюцій Радбезу ООН 822, 853, 874 і 884, які вимагали виведення звідти вірменських сил.
Пашинян може представити домовленості з ЄС як доказ того, що Вірменія знаходить нові можливості навіть під тиском. Але довгострокова цінність такої політики залежить не від гучних заяв, а від здатності країни перетворити ситуативну підтримку на системну економічну стратегію. Європейський ринок не має ставати політичною компенсацією за конфлікт із Москвою. Він має бути частиною тверезого вибору, де Вірменія сама визначає свої інтереси, а не лише реагує на чужий тиск чи чужу прихильність.
У Москві відреагували на плани Вірменії приєднатися до Євросоюзу. Диктатор РФ Володимир Путін зазначив після параду в Москві 9 травня 2026 року, що Єревану варто "визначитися якомога раніше" щодо питання участі в ЄС або ЄАЕС. Тоді, за словами керівника Кремля, можливий шлях "інтелігентного розлучення".
2 
1
Коментарі