Думки у виданні The Hill професора політології Університету Рутгерса в Ньюарку, США, фахівця з України, Росії та СРСР, а також з націоналізму, революцій, імперій та теорії Олександра Мотиля

Деякі погані аргументи так просто не вмирають, навіть якщо заслуговують на це. Одним із таких аргументів є заяви, які зовсім недавно зробили Папа Франциск, політолог і професор Джон Міршаймер з університету Чикаго, а також економіст і доктор Джеффрі Сакс із Колумбійського університету, що НАТО спровокувало російсько-українську війну, бо вперто відмовлялося перешкоджати членству України. Іншими словами, деякі стверджують, що війна йде не через Росію, а через дурну політику Заходу, яка змусила росіян атакувати і вторгатися в країни-сусіди.

Є щонайменше дев'ять вагомих причин, щоб відкинути цей аргумент. І що раніше це зроблять, то краще. На карту поставлено не що інше, як виживання Заходу.

Перша. Всім було відомо, що шанси України на вступ в НАТО в найближчі два чи більше десятиліття дорівнюють нулю. Про це знали американці, європейці, українці та росіяни. А оскільки перспектив членства не було, то шансів на розміщення американських кораблів в українських гаванях чи ракет на східному кордоні України теж не було.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "У Норвегії є спільний кордон із Росією. Ми готові до воєнної агресії" – Сандра Андерсен Ейра

Друга. Загальновідомо, що збройні сили багатьох країн НАТО перебувають у жахливому стані, бо їм бракувало фінансування, і їх ігнорували після розпаду заклятого ворога НАТО – СРСР 1991 року. Уявлення, що такий Альянс загрожує безпеці Росії, абсурдне. Тим паче, що росіяни витратили мільярди доларів на модернізацію своїх збройних сил.

Третя. Достатньо відвідати Європу, щоб зрозуміти, що європейці практично не можуть уявити, щоб посилати своїх солдатів для захисту будь-кого зі східноєвропейських членів НАТО, якщо тих атакує Росія. Опитування європейців, проведене 2017-го з питанням, чи готові вони боротися за свою країну, якщо на них нападуть, підтверджує цю тезу. 18% німців відповіли ствердно, так само 20% італійців, 21% іспанців та 29% французів.

Четверта. А ще є сумнозвісна стаття 5 статуту НАТО, яка нібито гарантує, що напад на будь-яку державу-члена зустріне військову відповідь від інших. Але це не зовсім так. У статті 5 прямо говориться: "Сторони погоджуються, що збройний напад на одну або кілька країн... вважається нападом на них усіх, і, отже, вони погоджуються, що якщо такий збройний напад відбудеться, кожна з них... сприятиме Стороні або Сторонам, які зазнали такого нападу, негайно робитиме такі дії, які вважає необхідними, включаючи застосування збройної сили". Іншими словами, те, як реагувати на напад, залежить від окремих держав, і від того, що вони вважають за необхідне. Польща може послати війська, німці можуть організувати марш миру, а французи можуть провести конференцію.

П'ята. При ближчому розгляді твердження про те, що НАТО, Захід та США змусили Росію шукати війни з Україною, передбачає безглуздий образ росіян. У такій заяві передбачається, що російські лідери, знані круті хлопці, насправді дуже чутливі, майже істеричні люди, які реагують на невиконані обіцянки про розширення НАТО та відсутність обіцянок про можливе членство України в НАТО. Що вони не підраховують свої втрати та вигоди, відповідно до обчислення користі, але реагують емоційно, майже по-дитячому роздратовано. Невже хтось дійсно вірить, що росіяни, і особливо Володимир Путін, реагують на реальну чи уявну зневагу до інтересів Росії, розв'язуючи війни та приступаючи до геноциду, просто щоб поквитатися із Заходом?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Росіяни потріпані, не мають сил захопити навіть Донбас" – литовська політологиня Довіль Якнюнайте

Шоста. Саме війна Путіна проти України спонукала Фінляндію та Швецію добиватися членства в НАТО. Так само український страх перед вторгненням Росії змусив її шукати членства. Як показала війна, українські побоювання повністю виправдалися. Ці побоювання були результатом не параної, а тривалого історичного досвіду російської агресії та експлуатації, що почалася в середині XVII століття і майже не слабшає до наших днів. Членство в НАТО могло забезпечити чи не забезпечити Україні безпеку, до якої вона прагнула, але було симптомом переконання Києва, що він зіткнувся з екзистенційною загрозою.

Сьома. У своїх аргументах Міршаймер, Сакс і Папа ігнорують кричущу реальність російського історичного і сучасного імперіалізму, природу путінської політичної системи та імперсько-авторитарну політичну культуру Росії. Це начебто РФ була просто пасивним гравцем, який відповідає, але ніколи не ініціює. Таким чином вони позбавляють Москву свободи волі, зводять її лідерів до нерозумних дітей і таким чином примудряються перекласти всю провину за війну з інфантильної Росії на патерналістський Захід.

Восьма. Московія практикувала імперіалізм як мінімум із XIV століття. Винахід Петра І, Російська імперія, продовжила свій розвиток стопами Московії. Двома додатковими причинами цього давнього імперіалізму є історична практика диктатури в Росії та її політична культура, яка цінує агресивну поведінку вдома та за кордоном. Тирани використовують експансію та агресію проти іноземців як засіб легітимації свого правління. Путін нічим не відрізняється від Петра І та Івана Грозного. Імперіалістична політична культура сприяє експансії та агресії, роблячи їх нормальними та бажаними, частиною історичної долі Росії.

Дев'ята. Україна справді становить загрозу для Росії, але не тому, що теоретично може стати членом НАТО 2050 року, а тому, що саме її існування як демократичної держави, яка хоче бути незалежною від Росії та її міфів, загрожує російському імперіалізму, російському авторитаризму та російській політичній культурі. Путін та його пропагандисти самі так кажуть, і немає причин їм не вірити. Їхні геноцидні дії під час війни, що триває, лише підкреслюють це.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Захід посилає Україні достатньо зброї, щоб вижила, але замало для перемоги" – американська експертка Мелінда Гарінґ

Що це все означає для політики?

По-перше, спрощене уявлення про світ, яке пропагують деякі, небезпечно помилкове і має бути відкинуте. По-друге, росіяни – не діти, а холоднокровні розважливі дорослі, глибоко віддані територіальній експансії, політичній диктатурі та жорсткому контролю над суспільством. І, по-третє, якщо Росії вдасться окупувати Україну, вона продовжуватиме розширюватися, бо її імперіалістична програма, фашистська політична система та імперіалістична політична культура вимагають і сприяють розширенню. Як лаконічно висловився директор Ермітажу, "ми всі мілітаристи та будівельники імперії".

Або якщо Україна впаде, то наступною буде Європа.

Переклад Gazeta.ua

×