Незалежно від ставлення до влади і Майдану, слід визнати очевидне - у загостренні кризи винна влада. У будь-якій демократичній державі громадяни мають право проводити мирні акції протесту в безпосередній близькості від будівель органів влади. Зрештою громадяни цю владу й обирають. Це їхнє невід'ємне право. Будь-яке його порушення є злочинним. Звернення до законів проти цього є явно спекулятивними. На підставі декларації прав людини вільні громадяни мають право на опір. Зокрема - і збройний спротив.

Протягом останніх років влада в Україні послідовно порушує права громадян. Демократичні механізми впливу на владу, і без того обмежені й недосконалі, послідовно вихолощуються або скасовуються. Коли люди вийшли на масову акцію протесту на Майдані, суд її просто заборонив. Але сила самої влади основана не на букві закону, а на тому, наскільки вона, на думку громадян, забезпечує реалізацію їхніх прав.

Згодом вночі влада розганяє студентський Майдан, після цього забороняє мирні акції протесту біля органів влади. Усі ці рішення є злочинними, бо порушують наші права. Не дивно, що після кожного з них градус протистояння підвищується. Замість беззбройних студентів приходять сотні самооборони Майдану, стоять на барикадах.

У протистояння є дві принципові речі.

По-перше, спочатку влада приймає чергове неправомірне рішення, а вже потім відбувається перехід протистояння на новий рівень. Спочатку розганяють студентів, а потім зводяться барикади. Спочатку міліція кулями й водометами позбавляє громадян їхнього права на мирний протест під стінами органів влади, і тільки після цього виникають сотні самооборони з кийками і щитами. Тобто перший крок до радикалізації ситуації завжди робить влада.

По-друге, протестуючі дуже обережно й неохоче переходять на новий рівень протистояння. Це говорить про те, що на Майдані, в більшості своїй, протестують мирні громади, а не екстремісти чи бойовики. Зараз влада пробує розігнати Майдан. Це значить, що градус протистояння знову підвищиться, воно вийде за межі Майдану й стане озброєним. І відповідальність за це лежатиме тільки на владі.

Як зупинити сповзання до збройного конфлікту?

Це неможливо зробити через переговори. Вони не дали практичних результатів, а парламент і далі грає декоративну роль.

Це неможливо зробити правовим шляхом, бо судова система повністю себе дискредитувала. В її неупередженість ніхто не вірить. Україна - не правова держава. В такій країні правові механізми не можуть вирішувати навіть менш серйозні проблеми.

Коли не працюють суто політичні й правові шляхи врегулювання ситуації, залишається тільки один вихід - це демократія. Кожен громадянин України повинен мати можливість висловити свою думку. Загальна думка народу має бути вирішальною. Тобто необхідні дострокові вибори і парламенту, і президента.

Якщо більшість протестуючих - за європейський, тобто демократичний розвиток України, то в першу чергу необхідно вимагати дотримання демократичного церемоніалу. Кричати: "Банду - геть!" вже досить.

Влада каже, що протест на Майдані відображає думку не всього народу України, а лише групи радикалів. Добре, то саме час запитати про це в народу. І він дасть відповідь.

Якщо Євросоюз, США, Росія, Китай та інші зовнішні доброзичливці не хочуть дестабілізації в Україні, то досить проводити нескінченні консультації. Тим паче, вони поступово перетворюються на сумнівні підкилимні торги. Найкраще, що можуть зробити зовнішні друзі - вимагати вирішення внутрішньої кризи демократичним шляхом і надіслати якомога більше спостерігачів на позачергові вибори.

Узгодження дати дострокових виборів Верховної Ради і президента здатне не тільки суттєво знизити градус протистояння і врятувати десятки, а може, й сотні життів. Вирішення кризи демократичним шляхом допоможе врятувати від розвалу й дефолту українську економіку. Здатне привести до влади не технічний тимчасовий уряд, а уряд - із мандатом довіри.

×