Жорстко й на повному серйозі

Мій батько перед виходом на пенсію продав свого старенького іржавого "жигуля" й купив на ринку в Одесі японського 15-річного скутера.

- Це в сто разів краще за машину, - й бензину втричі менше їсть, й заїхать можна в кожну хвіртку. Прямо на базар до прилавків в неділю за мішком цукру їздив, як велосипедом, – хвалиться мені. - Та й міліція не чіпляється, це ж як велосипед із моторчиком.

Якось телефонує ввечері й ледь не плаче. Оштрафували таки даїшники, бо поїхав неподалік базару в одній із вуличок проти руху. Виписали 250 грн. Пояснює, що розслабився з цим скутером, перестав думати про правила і втратив "бдітєльность".

Це ви мені погрожуєте?

- Наче мову одібрало. Можна ж було якось викрутиться, мовляв, у голові в діда запаморочилось та вивернув руля в інший бік, щоб не впасти. Чи шось інше придумать. А так мовчки підписав протокол. Ну, я іншим разом матиму муху в носі, просто так не дамся на штраф.

У неділю батько після базару обстукує від грязюки на ганку моєї хати черевики. Тримає в торбині гостинці для онучки. Ще з порогу давай розповідати, як його щойно зупинив під машбудівською горою даїшник.

- Підходить до мене, представляється якимось там сержантиком і скручує журнала в трубочку: "Ану, гражданін, дихніть сюда, пожалуста". А я йому, мол, щас як дихну, синок, то ти всю жизнь каяться будеш, що вобще зо мною зв'язався. "Це ви мені погрожуєте?", - кривить губу. - "Та ні, синок, - дивлюсь йому в очі. - Просто в мене послєдня стадія туберкульозу, открита".- "Та ладно вам, дядьку, бачу й так, що не вживали. Щасливої дороги". Отак з ними нада, жорстко й на повному серйозі.

×