22 серпня о 9.00 на другому поверсі поліклініки Вінницького обласного онкодиспансеру тиснява. З півсотні жінок тупцюють під дверима мамологічного кабінету. Сперечаються за місце в черзі.
— Я не можу витримати. Стою тут з півсьомого ранку. А мене витісняють і витісняють від дверей, — говорить 45-річна Людмила Кравчук з райцентру Бершадь. Витирає мокре чоло. У коридорі душно. Вікно зачинене, кондиціонера немає. Освітлення тьмяне, бо світить єдина люстра в кінці коридору.
До дверей пробирається працівник онкодиспансеру.
— Дєвочки, дозвольте, я помаленько пройду, — просить. За ним швидко проскакують двоє жінок поза чергою.
— Оце таке робиться! Як тільки хто заходе в білому халаті, так за собою п'ять чоловік веде. А нас пропихають назад, — жінка середніх літ сидить на лавці. Лівою рукою тримає дві милиці. Правою підтримує голову.
Поруч стоїть 52-річна Надія Пацьора із села Клекотина Шаргородського району, що за 70 км від обласного центру. На голові фіолетова шаль, бо через хіміотерапію випало все волосся. Тримається за чоловіка Леоніда. Їй місяць тому зробили операцію на грудях. Мала другу стадію раку.
— Одну хімію зробили, три лишилося. Одна стоє 1200 гривень. Два часа стоїмо, — каже Леонід Йосипович. Обіймає дружину.
Одна жінка, не дочекавшись своєї черги, збирається їхати додому.
— Я із семи ранку очєрєдь зайняла, — не називається. — Приїхала з Літина. Дві неділі вдома рішалася сюди прийти, а тепер не можу в двері попасти. Зараз розвернуся й піду додому. Вже шо є, то є.
— Тут всігда так. Бо працює один кабінет, а повинно два, — заспокоює її жінка років 50 з білою хусткою на голові. — А ви не кидайте отако на півдорозі. Бо запустите і будете потім як я в хустці ходити.
Із кабінету виходить медсестра. Люди починають їй скаржитися.
— Не треба мене строїти. Адміністрація знає про цей хаос, хай вирішує. Так, першими заходять ті, шо чекають хіміотерапію, — говорить.
Головний лікар обласного онкодиспансеру Петро Одарченко, 63 роки, про черги під кабінетами у мамолога у поліклініці знає:
— Поліклініка розрахована на 125 відвідувачів щодня. А за зміну маємо 430 людей. Приймаємо всіх без направлення, достатньо паспорта, тому люди йдуть. Жоден лікар не піде додому, доки на прийме всіх людей під кабінетом.
Начальник управління охорони здоров'я Лідія Діденко, 42 роки, каже, що проблема з чергами буде, доки не добудують хірургічний корпус обласної лікарні ім. Пирогова. Після одразу візьмуться за розширення онкодиспансеру.
— Жінкам після 30 треба двічі на рік проходити ультразвукову діагностику грудей, — додає Лідія Олексіївна. — Після 40 — щороку мамографію. Самообстеження — щомісяця.
Онкологи все частіше реєструють рак у молодих.
— Недавно до мене на прийом прийшла 25-річна, має вищу освіту, — продовжує Петро Якимович. — А в неї почався розпад молочної залози. Питаю, чого ви так пізно прийшли, у вас там кратер. А вона: "Я думала, воно само розсосеться". Жінки бояться навіть думати про онкодиспансер. Але чим раніше звернетеся, тим швидше вам допоможемо. Якщо десяток років тому першу стадію раку виявляли у 8 відсотків жінок, то зараз у кожної третьої.
У Вінницькій області зареєстрували 4965 жінок з різними стадіями раку. Цьогоріч стали на облік 344. З них 9% відмовляються від лікування. Торік від раку померли 274 жінки.
— Саме по Вінницькій області найбільше випадків в Україні, коли жінки не хочуть йти навіть на обстеження. Кажуть, якщо раптом у них знайдуть рак, то вони можуть бути відторгнені сім'єю, хворі будуть нікому не потрібні, також говорять: "А за що ми лікуватимемося?" — каже 46-річна Світлана Дубина, керівник вінницького просвітницького проекту "Дзвін".
Частіше хворіють на рак міські.
— Вони мають більше стресів. Але звертаються до нас частіше, бо більше про себе дбають, — додає Анатолій Ковальчук, заввідділу хірургії обласного онкодиспансеру. — Дуже пізно звертаються сільські жінки, яким за 70 років. Головні причини раку молочної залози — стреси, травма грудей та аборти. Головне, звернутися до нас на першій стадії раку. Тоді робимо операції зі збереженням грудей. Цьогоріч провели 300 операцій. З них 170 органозберігаючі.
2 
1
Коментарі
1