1 липня родичі затриманих, які перебувають під слідством у вінницькій тюрмі N1 по вул. Островського, перекрили рух транспорту. Вони протестували проти побиття затриманих, яке вчинили конвоїри.
— Дізналися від знайомих, які ходили на побачення з родичами, що напередодні конвой побив хлопця, — розповідає дружина арештованого, не захотіла назватися. — Йому закривали рот скотчем, лупцювали. Того дня я ходила до чоловіка на суд за крадіжку, він розповів те саме. Ми зібралися під тюрмою о 17.30 та простояли до восьмої вечора. З адміністрації тюрми виходили до нас, казали, що не мають до побиття ніякого відношення.
У прес-службі Департаменту виконання покарань повідомили, що затримані написали близько 20 заяв зі скаргами на дії конвою. Ситуацію розглядає спеціально створена комісія з представників Генпрокуратури та департаменту. До її висновків ситуацію коментувати відмовляються. Проте переконують, що працівники установи до побиття затриманих стосунку не мають. Вони доставляють арештованих до спеціальних камер, де їх обшукує та доправляє на суд міліцейський конвой.
Вінницький правозахисник Дмитро Гройсман, 37 років, протести родичів вважає правомірними.
— За інформацією, якою володіє Вінницька правозахисна група, із затриманих знущалися у кімнатах конвою, — розповідає. — Їх роздягали догола в присутності інших засуджених, нібито щоб обшукати, а насправді — з метою приниження. Примушували присідати. Коли затримані виявляли невдоволення, конвойна міліція їх била, садовила у камери і пускала сльозогінний газ. Працівники судової міліції мають право на обшук, але вони не мають права доторкнутися до тіла людини. Якщо треба торкнутися не одягу, а тіла, це має відбуватися у присутності тюремного медика. Працівники забезпечують тільки технологічну безпеку. Коли це роблять перед іншими людьми — це є жорстоке поводження, заборонене Конвенцією про захист прав людини. За два дні до цього конфлікту до нас поступило дев"ять заяв від затриманих. Минуле звернення по установі номер 1 було рік тому. Воно завершилося відкриттям кримінальної справи та звільненням 14 жовтня 2009-го начальника установи Сергія Козачишина. Це була справа з побиття засудженого В"ячеслава Мушинського. Із серпня минулого року до березня нинішнього суттєво покращилася робота установ виконання покарань по всій Україні. Це проявлялося у зменшенні кількості звернень, в ефективності розслідування повідомлень про порушення прав людини, у відкритості системи. А в березні змінилося керівництво Держдепартаменту з питань виконання покарань, і ситуація знову погіршилася.
Садили у камери і пускали сльозогінний газ
Олег Данілов із конвойної служби заперечує факт побиття затриманого:
— Хлопець, про якого розповідають, просто перечепився та впав на підлогу. Ми одразу визвали медика, він склав акт, де зазначається, що побиття не було, є тільки оця травма від падіння. Я не можу сказати, чому останнім часом роздувають такі справи, кому це вигідно. Може, все це підігрівання було заказне для цього хлопця, щоб він спровокував скандал? Останнім часом почастішали випадки, коли під час обшуку конвой вилучає заборонені предмети: леза, заточки. Знаходять їх як у верхньому одязі, так і у нижній білизні затриманих. Сила з боку конвою застосовується, якщо затримані чинять опір або якщо є підозра, що вони можуть втекти чи завдати шкоди оточуючим, собі. Це передбачено законом "Про міліцію". Під застосуванням сили у нас розуміють одягання на затриманого наручників — і все. Фізичного болю ми не завдаємо. Відведено спеціальне місце для обшуку, куди заводять лише по одному. Масовості не створюємо задля самозахисту.
2 
1
Коментарі
2