— Цілий день треба сидіти й лущити горіхи. Робітникам видаємо молоток і захисний прозорий щиток на обличчя, щоб шкарлупа не попала в очі, — розповідає приватний підприємець 38-річний Василь Осокін з Вінниці. Він набирає чоловіків і жінок для колки горіхів.
— Охоче беру людей, які не переносять горіхи. Бо хоч і кажу працівникам, щоб не їли, вони ж не слухають. А якщо за день людина з'їсть більш як 300 грамів грецького горіха, то на наступний день матиме таке розстройство, що з унітаза не встане. І виходить, що день працюємо, другий день животи лічимо.
Тиждень тому Василь Осокін запровадив безкоштовні обіди для своїх працівників.
— Обід з трьох блюд не обіцяю, но кашу з сарделькою чи курячою відбивною даю. Готує моя жінка. Це для того, щоб організм так гостро не реагував на горіхи. В основному в мене працюють хлопці. Хоча жінки колять більш нєжно. В них половинки лишаються цілими. А хлопці не чуствують силу й розбивають.
Підприємець скуповує горіхи в населення по області. За кілограм небитих дає 20 грн. Після лущення постачає на кондитерські фабрики в Україні.
— За день людина може перебити і перебрати мішок горіхів. Нечищених підприємці не беруть. Зараз на них найбільший попит, бо кондфабрики готують новорічні подарки та печуть торти до Нового року. Думаю, ще з місяць битимемо горіхи.
Зараз на фірмі працюють четверо хлопців. Кожен отримує щомісяця 2 тис. грн.
2 
1
Коментарі
1