Четвер, 15 травня 2008 19:37

Вінницький городовий Марєнков із дружиною познайомився на вокзалі

Автор: фото з сімейного архіву Лідії Франкевич
  1908 рік. Городовий Вінниці Григорій Малєнков з дружиною Дар’єю (стоїть біля нього) та подруги дружини. На зворотному боці фотокартки старослов’янською напис: ”Фотографии господина Бама в Виннице на Почтовой улице. Увеличиваю портреты до натуральной велич
1908 рік. Городовий Вінниці Григорій Малєнков з дружиною Дар’єю (стоїть біля нього) та подруги дружини. На зворотному боці фотокартки старослов’янською напис: ”Фотографии господина Бама в Виннице на Почтовой улице. Увеличиваю портреты до натуральной велич

Цій фотографії 100 років. Чоловік та жінка, що стоять, — останній городовий Вінниці Гавриїл Марєнков та його дружина Дар"я. На стільцях сидять їхні знайомі. Історію родини на знімку розказує внучата племінниця Марєнкових 75-річна вінничанка Лідія Франкевич.

— На початку минулого століття 36-річного офіцера Гавриїла Марєнкова з Росії відправили на службу до Вінниці, — каже жінка. — Його призначили слідкувати за порядком у місті.

Через три роки Марєнков на вінницькому залізничному вокзалі познайомився із 20-річною Дар"єю, майбутньою дружиною.

— Дар"ї якась незнайомка дала потримати кошика. Жінка довго не поверталася, — веде далі Франкевич. — Через півгодини з корзини почувався дитячий плач. Там лежала дівчинка. Серед речей — записка: "Дитина не хрещена, якщо неважко — охрестіть". Бабуля понесла підкидиша в поліцію на вокзалі.

Перед входом до поліцейської дільниці дівчину зустрів високий чоловік у формі з довгими вусами.

— Це був городовий Вінниці — наш дідусь Гавриїл, — продовжує жінка. — Бабуля одразу йому сподобалася. Через рік вони побралися.

Обоє до цього вже були одруженими.

— Бабулю ще зовсім юною мама насильно віддала заміж за Павла Левицького, — веде далі Франкевич. — Вона втекла у Вінницю, знайшла тут роботу гувернантки та залишилася жити. Через пару років Левицький помер.

Схожа історія була й у Марєнкова. Коли перевели на службу до Вінниці, дружина Тетяна втекла з коханцем за кордон.

У 1910-х роках Гавриїл та Дар"я були знатною родиною у місті. Марєнков продовжував служити городовим. Жінка мала три м"ясні лавки.

Під час революції чоловіка тримали у в"язниці, вибивали зізнання, де ховає коштовності та гроші. У родини забрали все.

— Коли дідуся відпустили з тюрми, його скрутив параліч, — зітхає Франкевич. — Через десять років він помер. Бабуля після нього ні з ким не сходилася. Сама померла у 1965 році.

Ані від першого шлюбу, ані від другого Марєнкови дітей не мали. Франкевич — онучка рідної сестри Дар"ї. На старості та запросила Лідію до себе жити в будинок на вул. Острозького у Вінниці. Його збудував 1913-го чоловік Гавриїл. Оселя досі стоїть біля газової контори. Сьогодні там мешкає Лідія Франкевич і ще дві сімї"ї, які не мають відношення до родини Марєнкових.

Зараз ви читаєте новину «Вінницький городовий Марєнков із дружиною познайомився на вокзалі». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода