14-річний Віктор Яремчук із села Рогізка Чечельницького району чотири рази тікав із дому. Це найбільше серед дітей по області. Востаннє у травні цього року. Хлопця знайшли за місяць на заправці під Одесою.
— Їхав туди автостопом, — зустрічає його мати Надія Кастіцкена, 48 років, у Рогізці, що за 19 кілометрів від райцентру. Автобус до села не їде, тому дістаюся таксі. — Син давно хотів побачити море, а в мене нема за що його туди відправити. Я получаю пенсію по інвалідності, її ледь на харчі вистачає.
Ідемо до будинку. Він невеликий, хвіртка давно не фарбована. Господиня запрошує до хати.
Усередині чисто, у чотирьох кімнатах старі меблі та вицвілі доріжки. Телевізора немає.
— Згорів, то ми його винесли в сарай, — зітхає Віктор. — Без нього скучно.
Уперше з дому він утік торік на початку травня, подорожував автостопом. Переважно зупиняв далекобійників на трасі Київ — Одеса. Загалом подолав понад 900 км.
— Із собою взяв тільки теплий світер, штани та кросовки. Грошей у мене не було, то ловив машини. Спочатку до Вінниці, потім на Одесу. Всім казав, шо їду до бабусі, утік від тата, бо він п'є і мене обіжає. Шофери вгощали цукерками, — згадує.
— Привели аж у серпні, — береться за голову Надія. — Тоді вже й не сподівалася, що побачу його живим. Коли пропав, розтірялась, тиждень нікому не казала, а потім сільський голова визвав і спитав, де Вітя дівся. Я опустила голову. Він всьо поняв, сам заявив у міліцію.
Віктор найменша, п'ята дитина в родині. Живе з матір'ю та сестрою Оленою. Найстарша Тетяна, 28 років, переїхала до чоловіка у сусіднє село Поташня. 25-річна Людмила — у Вінниці. Іван, 23 роки, працює у столиці на будівництві. Батько Микола Яремчук живе окремо в цьому ж селі, з дітьми не спілкується.
— Він не вперше тікає, то думала, десь скоро появиться, — говорить мати. — Він такий мічтатєль-путєшествєннік змалечку. У 8 років сам поїхав автобусом до старшої сестри Люди у Вінницю. То сів на велосипед і їздив десь три дні. Я й цього разу думала, може, до бабки Полі пішов чи до дядька.
Віктора Яремчука знайшли одеські правоохоронці. Він поцупив скутера в жителя райцентру Саврань на Одещині. Хлопець три місяці жив на околиці Одеси. Допомагав мити автомобілі на заправці за тарілку супу.
— Один бездомний хлопець мені посовєтував не йти у город. Бо там побачать, шо бездомний, візьмуть за руки й ноги — і в машину. Повезуть різати на органи. То я зранку ходив на море й швиденько назад. Щоб усі приймали за свого, почав говорити по-російськи, бо в Одесі всі так говорять.
— Коли його привезли міліціонери, ми кинулися його обіймати, цілувати. Плачемо всі, а він стоїть і улибається, — розповідає сестра Олена, 18 років.
— Після цьогорічної втечі Вітю помістили в інтернат. Хай живе там, якщо йому так погано вдома. Але через кілька днів він і звідти втік. Тепер вже дома, коло матері, взявся за книжки, у бібліотеку ходить, — додає сільський голова Василь Олійник.
50
селян із ліхтарями шукали 4-річну Каріну Бондар з села Сокиряни Теплицького району. 8 січня батько 32-річний Володимир виставив її за поріг. Заплакана дівчинка пішла засніженим селом. Була вбрана в осіннє пальто та туфлі на босу ногу. Каріну знайшов сільський голова Геннадій Пламаділ.
3 
1
Коментарі