Уболівальники охрипли від радості за параолімпійців

 

До Вінниці повернувся 39-річний дзюдоїст Микола Ливицький. Він став бронзовим призером Параолімпійських ігор у Пекіні. Чоловік має вади зору.

— Завоювання бронзової медалі не менш напружене, ніж "золота", — каже Ливицький. — Коли спортсмен бореться за "золото", він принаймні знає, що у випадку поразки залишиться із нагородою. Бій за "бронзу" — це або пан, або пропав. Ти — призер Олімпіади або просто її учасник.

Вінницький дзюдоїст переміг канадського й алжирського суперників. У півфіналі поступився майбутньому переможцеві з Бразилії. У поєдинку за третє місце поборов японця.

— Перша думка після перемоги: "Нарешті". Я до цього довго йшов. Вигравав усе що міг на міжнародній арені. Хлопці зі збірної так кричали від радості, що аж охрипли. Удома теж раділи. Це передати важко.

До Китаю поїхали семеро українських дзюдоїстів. Призерами стали двоє. Окрім Ливицького, бронзову медаль здобув житомирянин Сергій Сидоренко.

— Залишаюся в спорті, адже "бронза" — не "золото", значить, треба ще за нього позмагатися, — каже вінницький спортсмен. Він не виключає можливості участі в Параолімпіаді 2012 року в Лондоні.

Про Китай у Миколи Ливицького неоднозначна думка. Спортсменові сподобався рівень організації та дружелюбність народу. Проте там важке повітря.

— Ми змагалися в залі, зробленій на кшалт цирку. Працювали кондиціонери, в цілому було нормально. А от легкоатлетам приходилося важко, — пояснює борець.

За перемогу в Олімпіаді дзюдоїст має стати кавалером ордена третього ступеня "За заслуги перед Батьківщиною", отримає матеріальну винагороду 350 тис. грн. Ливицький разом із дружиною Валентиною виховує двох дочок, 16-річну Оксану й Олену, 18 років. Заслужений майстер спорту України.

×