— Я одягну свій найкращий костюм і краватку. Без п'яти чотири чекатиму вас біля воріт будинку, — каже телефоном Володимир Головатий, 81 рік. Він очолював Вінницьку міську раду з 1968-го по 1972 роки. — Бо в нас навколо дому ворота, вони можуть бути зачинені. Щоб ви орієнтувались — я маленький, лисий і в окулярах.
Володимир Головатий живе в трикімнатці на вул. Льва Толстого. В призначений час виходить у світло-коричневому вельветовому костюмі.
— Це самий кращий костюм, ще й збирався вдягнути краватку, але в останній момент передумав, побоявся, що то буде дуже офіціозно, — пояснює Володимир Федорович.
Біля входу до помешкання видає яскраво-зелені гостьові капці.
— Став мером після того, як мені пообіцяли квартиру, — говорить. — Ми на той час мали кімнатку в комуналці. Тоді держава гарантувала надання житла, більшість будували підприємства. Ділила квартири та роздавала ордери міська рада. Щоб швидко отримати помешкання, треба було добрим спецом бути на заводі чи фабриці. Земляки із Могилівщини пропонували хабар, щоб дав квартиру, але я їх виставив із кабінету. На той час брати хабарі було встидно.
У квартирі недавно зроблений ремонт, у всіх кімнатах поклеєні шпалери. В одній — бібліотека. На стелажах у три ряди стоять близько тисячі книжок. Окремий куток відведений для фарфорових ваз, які збирає дружина.
— Зараз читаю мемуари Людмили Гурченко "Аплодисменти", — розказує Володимир Федорович. — У нас з дружиною спільне захоплення книжками. Часто перечитуємо російських класиків.
Запрошує на каву, веде на кухню.
— Я кави не п'ю. Зате завжди тримаю її для гостей. Більше люблю солодкий чай із солоним печивом.
Його дружина Діна Борисівна три роки тому мала інсульт. Тепер не працює права рука. З кухні господар запрошує на широкий балкон-лоджію, оббитий деревом. Звідти відкривається краєвид на річку Південний Буг.
— Єдине, чого не вистачає Вінниці, — це мостів. Нам їх хоча б іще два — один у районі П'ятничан, інший нижче Староміського мосту. Коли був мером, в одного з працівників виконкому була ідея-фікс — побудувати підземні магістралі для руху автотранспорту. Але навіть зараз це нереально, бо, крім того, що дорого, це небезпечно. Центр міста треба перекрити на кілька місяців.
Квартиру облаштовувала дружина екс-мера на свій смак. Усі підвіконня заставлені вазонами. На стінах у рамочках — фото синів та онуків.
— Вирішувати питання допомагали зв'язки. Пам'ятаю, коли запускали тролейбусну лінію, ніяк не могли вибити тролейбусів. Приїхав із товаришем у Москву, прийшов у раду народного господарства. Сидимо, балакаємо по-українськи. Підходить до нас чоловік, прізвище зараз не згадаю. Каже: о хохли, земляки. Вислухав нас, сказав, що допоможе. Вибив аж шість тролейбусів.
Після Головатого Вінницею керували вісім міських голів.
— Уже всіх і не згадаю. Запам'ятався лише Дмитро Дворкіс, який був мером вісім років. За нього в місті процвітав бандитизм. Могли спокойно підійти і дати бізнесмену молотком по голові. Зате Дмитро перетворив болото біля парку на озеро, будував водогони, зробив іще дві тролейбусні лінії. Теперішній Володя Гройсман найкращий, бо він забрав стихійні ринки, зумів прибрати і вимити Вінницю.
2500 гривень пенсії отримує Володимир Головатий. Його дружина-вчителька має на 500 гривень більше.
3 
1
Коментарі