Студенти, які напередодні навчального року винаймали житло навколо колишнього підприємства "Хімпром" у Вінниці, зараз масово залишають квартири.
— Тут просили всього по 250–300 гривень за кімнату. Так зраділа, що дешево зняла, — каже 18-річна Аліна Бондар, студентка першого курсу педагогічного університету.
— Але скільки живу тут, як не насморк, то кашель.
— Я теж переїхала. Бо доки тут жила, у мене весь час боліла голова, — додає Світлана Півовар, 20 років, з Вінницької філії університету сучасних знань.
Мешканці будинків поряд з "Хімпромом" також скаржаться на постійний головний біль.
— Діти хворіють дуже часто, у всіх однакові проблеми, пов'язані з легенями й дихальними шляхами, — розповідає 58-річна Ганна Мироненко, дільничний лікар мікрорайону. — Люди бояться пити воду з криниць, використовують її тільки для прання. Вода має різкий запах.
Місцеві припускають, це через те, що на території заводу закопані хімічні відходи.
— Тут були відстійники для кислотних стоків, то їх засипали. А відходи не вивозили, десь тут позакопували, — каже 69-річний Іван Дмитрович, який живе там понад 40 років.
Задушливі запахи з боку "Хімпрому" особливо дошкуляють перед дощем.
— Стан екології у цьому районі вкрай важкий, — коментує 37-річна Олена Данильченко, працівниця випробувальної лабораторії Вінницького центру "Облдержродючість". — Забруднення стронцієм перевищує допустиму норму утричі. Завод діяв більш як 100 років. Земля на його території в розрізі є кольоровою слойкою, яку постійно розмивають дощі. За ступенем забруднення ця територія належить до зони посиленого радіологічного контролю. Вміст свинцю у ґрунті також підвищений.
Відходи хімічного виробництва досі височіють насипами.
— Та тут півмільйона тонн відходів та фосфогіпсу, — каже Раїса Василівна, 64 роки. Працювала в цеху, де виготовляли препарати для захисту рослин. — Хімікати, які зараз знаходяться в землі, якось взаємодіють між собою. І невідомо нікому, яка там реакція відбувається. На знімках Вінниці із супутника завод сяє. Це так фосфор світиться. Підприємство давно покинуте, але тут не росте навіть трава.
— Люди, які живуть по сусідству із заводом, продають квартири частіше, ніж жителі інших районів, — розповідає агент з продажу нерухомості Наталія Варич, 28 років. — Ціни тут нижчі, бо спочатку купують, а потім тікають з цього району.
"Хімпром" діяв із 1906-го. Там виготовляли суперфосфати, мінеральні добрива, мийні засоби, лакофарбову продукцію, пральний порошок та хімічні речовини, які містили фосфор й азот. На початку 1990-х завод зупинився. Наступником 1992 року стало товариство "Вінницяпобутхім". Підприємство не має повного виробничого циклу, функціонує за рахунок привізної сировини.
— Шкідливі речовини не утримуються на території заводу та не закопуються, тому виробництво безпечне, — пояснює 23-річна Емма Карпенко, еколог підприємства. — Керівництво ощадливо ставиться до сировини. Вона дорога, тому використовується повторно і постійно переробляється.
Вінницька екологічна прокуратура минулого тижня звернулася до міського голови щодо загрозливої екологічної ситуації на колишньому "Хімпромі".
— Мер Володимир Гройсман дав завдання надзвичайній комісії при міськраді розглянути це питання, — говорить 46-річний Валерій Коровій, заступник міського голови. — Думаю, що протягом двох тижнів буде готове рішення щодо реалізації проекту з утилізації відходів виробництва. Це специфічне підприємство — приходить час і відходи таки треба утилізувати. Самі по собі вони нікуди не дінуться.
3 
1
Коментарі