Вівторок, 22 липня 2008 18:22

Сільський цегельний завод запрацював через 20 років

Автор: фото: Надія ШТУПУН
  Жителька села Животівка Наталя Плахотнюк бере цеглини з транспортера та носить їх під навіс для просушки. Жінка працює разом зі своїми двома братовими Галею та Любов’ю. Вони на фото за її спиною. Жінки стояли на обліку у центрі зайнятості, працювали на гр
Жителька села Животівка Наталя Плахотнюк бере цеглини з транспортера та носить їх під навіс для просушки. Жінка працює разом зі своїми двома братовими Галею та Любов’ю. Вони на фото за її спиною. Жінки стояли на обліку у центрі зайнятості, працювали на гр

У Животівці Оратівського району Вінниччини тиждень тому почав працювати цегельний завод. Щоб викупити стару піч для випалювання цегли, інвесторові довелося зареєструвати підприємство в селі.

— Ми довго шукали інвестора, який запустив би виробництво, — розповідає голова сільради 58-річна Олена Вербова. — Торік перед Днем незалежності вирішили всім селом окраїну біля дороги прибрати, стовпчики побілити. Бачу, їде чорний джип. Ну, думаю, це по мою душу. Поїхав він у Животівку, а там моя секретар його назад відправила. Той бізнесмен ніяк повірити не міг, що голова села разом з усіма стовпи білить!

Напіврозвалену будівлю колишнього цегельного заводу виставили на аукціон. Новий власник сплатив до бюджету сільради 9 тис. грн. За ці кошти провели холодну та гарячу воду в дитсадок.

— Ми поставили таку умову новому власникові, — говорить Вербова. — Він має зареєструвати підприємство в нашому селі, щоб податки сплачувалися до сільського бюджету. А в нас витрачати гроші є на що. Он садок не газифікований. Артезіанську свердловину треба зробити.

Жінка показує фотографії заводу.

— Тут більше двадцяти років назад усе розвалили, — гортає чорно-білі фото. — На цьому заводі багато ручної роботи було, й цегла дорогою получалася. Зараз тут теж багато ручної роботи.

Увесь процес починається із трактора, який згортає глину в дробарку. Вона розбиває грудки.

— Цегла з цієї глини ще в давнину вважалася одною з кращих, — каже виконавчий директор заводу 46-річний Анатолій Житник. — Тут практично немає ніяких домішок каоліну чи жовтої глини. Повністю червона. Усі хати з цієї цегли строїли. Вони й досі стоять, яка ще реклама треба?

Глина транспортною стрічкою направляється до пресувальної установки. Вона розрізає великий шмат на цеглини. Їх уручну складають для підсушування в павільйонах. За два тижні тим самим транспортером цеглу перевезуть до пічки, що має форму еліпса.

— Це для того, щоб доки одна сторона жариться, ми з другої готову цеглу забирали й нову ставили, — пояснює 40-річна Любов Лотозюк. — Робота тяжка, але за неї і платять добре. Нам у кінці місяця по півтори тисячі обіцяли.

За два тижні завод отримає першу партію готової цегли — 85 тис. штук.

— Отоді доведеться шукати на нею покупців, — зауважує Житник.

Нині на заводі працюють 30 селян. Штат планують розширювати.

Зараз ви читаєте новину «Сільський цегельний завод запрацював через 20 років». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода