83-річний Іван Молюський та його дружина Ганна Михайлівна, 80 років, із села Заозерне Тульчинського району відсуджують півбудинку, що колись подарували дочці Тетяні.
Подружжя має шістьох дітей. Усі живуть окремо від батьків, п"ятеро житлової площі не потребують. Тетяна та її сім"я із чотирьох осіб живуть у Гайсині в однокімнатці.
— Я хочу, аби мої батьки дожили у своїй хаті, скільки їм Бог назначив, і щоб моя рідна сестра не мала до них ніякого права. А тоді нехай чужим людям віддадуть, бо я не нуждаюся, — говорить старша сестра Валентина Слюсарєва, 52 роки.
Вона живе у Вінниці. Каже, що про дарчу батьки дізналися через два роки.
— Наша дочка незаконно документи зробила. Я весь цей час не знав, що вообще вже до хати не маю ніякого права. Вона судом відсудила половину будинку. Документи нам не показує. А тепер стала виганяти мене з власної хати, — скаржиться Іван Молюський.
Нарікає, що відтоді став неугодним і заважає дочці та зятеві.
— Я одного разу відкривав браму воріт, щоб зять Анатолій заїхав у двір, так той машиною наїхав на мене. Розбив мені голову і травмував руку. Є справка від хірурга. А впади тоді я на каміння, то давно поховали б і повними хазяями були.
Іван Аврамович — ветеран війни та праці, чує на одне вухо.
— Там всьо на брехні построєно. Ми за 10 років все у будинку переробили. Воду провели, газ. Ми робили усі условія батькам. Прали, їсти варили, — заперечує зять Анатолій, 45 років.
— Батьки із самого начала знали, що дарують мені свою частку. Мама навіть ініціювала. Їздила в суд, узнавала, які документи треба. З батьком усе рішали. Ніхто їх не заставляв. Моя сестра узнала і почала батьків по судах волочити, настроювати проти мене. Зараз вона хороша, а я вже погана, — каже Тетяна, 40 років. — Ми тримали у батьків корову, телицю. Вони за тиждень всьо продали, тільки наші кури осталися.
3 
35413
Коментарі
1