Із клаптів тканини і старих речей 52-річна вінничанка Тамара Вовчарук шиє ляльки. Жінка працює у міському статистичному управління, має економічну освіту. Разом із чоловіком Олександром живуть у двокімнатній квартирі.
На стіні розвішані вишиті картини. Тамара каже, що вишивав її чоловік. На журнальному столику розкладено понад два десятки ляльок в українському вбранні. Всі елементи пошиті з тканини, волосся зроблене з ниток, одяг вишитий вручну.
Шити м"які іграшки Вовчарук почала 12 років тому. Першою стала іграшкова мишка.
— Якраз мав наступити рік Миші, — пригадує жінка. — Зарплату не виплачували, а дуже хотілося зустріти новий рік по-людськи. Я порізала стару дитячу куртку, пошила кілька мишок, на голову їм одягнула хусточки.
Вранці склала іграшки в коробку з-під взуття, закуталася в хустку, щоб ніхто не впізнав, і пішла продавати на Центральний ринок у Вінниці. Зразу іграшки не купували. Навіть сміялися з них. Потім підійшла циганка, попросила грошей. Тамара сказала, що грошей немає, і подарувала їй мишку. За 10 хв. усі іграшки продалися.
Вовчарук порвала своє улюблене намисто, щоб робити очі лялькам. Домоткану тканину привозили із села родичі. Одяг для іграшок вишивали разом із чоловіком хрестиком.
П"ять років по тому Тамара зшила ляльковий вертеп на замовлення вінницького костелу.
— Дванадцятьох апостолів, Діву Марію і Йосипа робила два місяці, — розповідає жінка. — Найважче було з Йосипом. Коли закінчила, дивлюся — на єврея схожий. Стала плакати, що марно трудилася. А донька мені Біблію підсунула і сказала, щоб я не мучилася, бо насправді ті святі і були євреями.
Найбільшу ляльку, що пошила майстриня, зростом у півтора метра, продала за 500 грн.
— Я її на замовлення м"ясного магазину зробила, — зізнається Тамара. — Велика лялька тримала рожеву свиню. Але в магазину тоді не було грошей, і вони знайшли іншого покупця.
Вовчарук кілька разів возила своїх ляльок на виставку в київський Музей художнього мистецтва. Там їх найчастіше купували іноземці.
— Вони питаються, із якого регіону, хто вишивав, де взяли тканину, — каже жінка. — Наші купують на подарунки. Не запитують нічого, лише жаліються, що дорого.
3 
1
Коментарі