— Викрасти машину — справа 5 хвилин. Не потрібно ні відмичок, ні ключів. Головне — швидкість реакції та комп'ютерна програма, — розповідає 47-річний Вадим. Прізвища не називає.
Вадим п'ять років викрадав машини.
— Працював на хазяїна. Він давав замовлення — модель, марка, було шо й колір. У ДАІ була своя людина, хазяїн відстьогував, нам зливали інформацію — у кого є потрібна машина. Якщо замовлення не термінове — пасли автомобіль для того, шоб відсканувати код сигналізації. Відсканували — все просто. Блок управління машиною знаходить потрібний чіп. Авто заводили та глушили без ключа.
Вадим працював удвох із напарником.
— Дорогі машини крадуть удень з людних місць. Не раз спостерігав, що біля машини можна крутитися спокійно хоч із ломом, ніхто не підійде й не спитає, чого ти там стоїш. Всім байдуже. Ніколи ні від кого не ховалися. На завдання їздили на "жигулях" чи "опелі". Номера на машині постійно міняли, мали документів на авто цілий набір.
Крадені автомобілі приганяли в гараж до власника, там їх перефарбовували і перебивали номери.
— Було таке, шо машину механіки розбирали на запчасті. Одного разу викрали тачку в мента. В нього "фіат" був, не знайшли. За замовлення в середньому нам давали 5 тисяч доларів. Якщо складне чи дуже дорога машина, давали й до 8 тисяч.
За рік Вадим мав близько 20 замовлень на викрадення. Працював по всій Україні.
— Останнє діло геть згадувати не хочу. Викрали БМВ, як кажуть, не в того — в бандюка. Хтось замовив, шоб нас наказати. Вкрали без проблем, зняли із сигналізації, завелася. Загнали у гараж, більше я тої машини не бачив. Але нас спалили. Тепер мене шукає міліція і бандюки. Бандюків боюся більше.
4 
1
Коментарі
2