понеділок, 14 січня 2013 00:30

"На роботу вже опоздала, то може, хоть у садік встигну"

Автор: малюнок: Володимир Казаневський
 

Минає рік транспортної реформи у Вінниці. Торік у лютому міськрада скасувала майже всі маршрутки, трамваїв і тролейбусів стало вдвічі більше. Мер Володимир Гройсман запевняв, що це суттєво розвантажить дороги, добиратися буде просто. Їдемо в годину пік із трьох місць, де люди скаржаться на транспорт найбільше. Обрали мікрорайони Старе місто, Корея та вул. Чехова. До центру звідти 6 км.

На пл. 8 Березня зо 20 людей тупцюють від холоду, температура повітря -7°С. О 8.10 зупиняється довгий муніципальний автобус №21, що курсує від зупинки "Педучилище" через центр міста до лікарні Пирогова. Транспорт переповнений. Люди на зупинці кидаються до нього. Високий чоловік років 35 розштовхує всіх ліктями, просувається всередину.

— Куди ви лізете, як слон? То ж дивіться, на ногу стали, — чути жіночий голос.

Шестеро людей не вміщаються і відходять. Двері автобуса ледь зачиняються.

За 5 хв. під'їжджає спринтер №21-А. У салоні люди тісно стоять у проході. Дві жінки ледь уміщаються, намагаюся зайти за ними. Стою на сходинці пригнувшись. Намагаюся зачинити двері, але тільки б'ю ними себе по голові. Виходжу.

Повз проїжджає маршрутка №7-А, не спиняється. За нею — вщент набита №21-А.

О 8.30 вміщаюся в маршрутку. Стаю біля водія, двома руками тримаюся за поручень. На пл. Калініна водій підбирає ще шістьох. Стає тісно, важко дихати.

— Да, я повний по самі гланди, — кричить водій по мобільному. — Гавриків (працівників ДАІ. — "ГПУ") нема по всьому маршруту.

2 хв. стоїмо в заторі на мосту. До центру добиралася 36 хв.

На зупинці біля обласного ДАІ в мікрорайоні Корея питаю, як доїхати в центр.

— Прямого нічо нема. Має бути маршрутка №11-Б, нею можна доїхати до ринку Урожай, — пояснює жінка в чорній дублянці. — Є автобус до ринку Супутник, а там пішочком через парк. Але рідко ходить — раз у півчаса.

За 12 хв. підходить білий бус. Салон розділений на дві частини. У першій — два сидіння біля водія. Двері туди заклеєні скотчем. Водій відкриває зсередини.

— Проходьте там по салону! — кричать із вулиці дві жінки, їм не вистачає місця.

— Та нема куди, всьо зайнято, — відповідає невисокий чоловік.

— То виходьте, бо ми вас уперед пропускали. Не будемо ж ми тут залишатися.

Пасажири неохоче посуваються.

Салон незручний, вікна низькі та замерзлі. Поручні високі. Тим, хто стоїть, не видно вулиці. Підбирати людей зупиняємося тричі. Заходять по двоє-троє.

— Передайте за проїзд, — просить чоловіка невисока жінка в сірому пуховику.

— Нема як узяти у вас гроші. Я і за себе ще не розплатився.

Об'їжджаємо всю Корею. Виходити починають тільки біля школи міліції на вул. Генерала Арабея. Далі — на трамвайній зупинці по Хмельницькому шосе.

6 км проїхали за 20 хв. Виходжу на кінцевій зупинці біля ринку Урожай. Щоб доїхати до центру пересідаю на трамвай №1, у центр потрапляю за 10 хв.

На зупинці на вул. Чехова о 8.00 зібралися близько 30 людей. За 17 хв. під'їжджає бус №19-А, до нього біжать люди. Стою майже в кінці черги.

— Ше мене возьміть, — суне у двері 3-річного сина невисока жінка. — Я лиш до центру. На роботу вже опоздала, то може, хоть у садік встигну.

— Женщіна, закрийте двері с той сторони. Гайци як побачать стоячих, штраф влуплять, — викрикує водій маршрутки.

Жінка відходить, хлопець починає плакати.

— Сьодні дурдом, після празніків люди із ближніх сіл приїжджають, то на зупинці сісти невозможно, — каже. — Як холодно, ходимо в магазін на остановкє грітися. Але вчора нас повиганяли, сказали, ми їм мішаємо. Мусіла купити стакан кави.

За 5 хв. приїжджає тролейбус №10, сідаємо в нього. Задні двері ледь зачиняються. На наступній зупинці сідають ще десяток людей.

При виїзді на просп. Коцюбинського потрапляємо в затор. Попереду зіштовхнулися дві автівки. Об'їхати не можна. Дорога хоч і почищена, але вузька. Стоїмо 14 хв. Пасажири починають просити відчинити двері.

— Не імєєм права, — пояснює водій. — Ще під колеса попадете.

Хтось ззаду погрожує вибити скло. У цей час різко рушаємо. Невисока жінка падає на підлогу.

— А трясця вашій транспортній реформі. Верніть мою маршрутку, — кричать із салону.

До центру добираємося за 38 хв. На маршрутці цей же шлях можна було подолати за 12 хв.

Зараз ви читаєте новину «"На роботу вже опоздала, то може, хоть у садік встигну"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути