На парад вишиванок приходили у сорочках прабабусь

23 та 24 серпня у чотирьох райцентрах області — Бершадь, Гайсин, Теплик, Тростянець та в місті Ладижин відбувся перший міжрегіональний парад вишиванок. Ініціатором параду став кандидат у депутати до Верховної Ради 53-річний Микола Кучер.

— Ідея параду вишиванок виникла три роки тому, — розповідає Микола Іванович. — Мої дочка та онука запропонували, щоб на день народження, яке також припадає на 24 серпня, всі прийшли у вишиванках. І коли зібралися 50 людей і всі у вишитих сорочках, це було дуже красиво. Моя вишиванка зі Львова. Її мені подарувала сваха Оксана Білозір. Вишиванка — це свідчення того, що ми українці. Це традиція, яку треба берегти та передавати наступним поколінням. У нас є колектив "Берегиня" у селі Бирлівка Бершадського району. Вони виступають у вишиванках, які притаманні тільки цьому селу. Це самобутність, культура. Це те, що відрізняло людей різних областей, навіть різних сіл. Ми живемо у селі, працюємо із сільськими людьми. І будемо робити все для того, щоб наші сільські традиції зберігалися.

У п'ятницю, 24 серпня, по обіді у Ладижині люди збираються на Фонтанній площі перед палацом культури "Прометей". Усі прогулюються між світлицями у народному стилі, всередині яких виставлені столи з національними стравами, сувенірами, одягом. На багатьох — дорослих і дітях — вишиванки. На площу прямує 26-річна Олена Рогатюк із 8-місячною донькою. Дитина теж у вишиванці.

— Вишиванку ношу чотири роки, — розповідає. — Мрію вишити сорочку, але постійно не вистачає часу. Доньці купила вишиванку, лише стрічку з балабончиками на голову зробила сама. Подібні заходи, безумовно, потрібні. Нехай спочатку і зацікавлюють подарунками. Але потім це обов'язково перейде у традицію, стане масовим явищем.

У черзі за морозивом стоїть родина Мартиненків з Умані. Всі у вишиванках.

— Мені ця вишиванка перейшла від прабабусі, — говорить Людмила Мартиненко, 27 років. — Вона лежала десь далеко у шкафу, аж тепер випала нагода одягнути. Сорочка була жовта, то перед тим, як одіти, мусила її відбілювати. Чоловікові і синові вишиванки купували. Хотіли б виходити так на всі свята. Це ж наша культура.

О 18.00 оголошують початок святкування. Родина Івана й Тамари Брунів за друге місце у номінації "Кращий родинний ансамбль" отримує від спонсорів свята, якими виступили місцеві підприємці, пилосос.

— Я вдячний бабусі, яка вишила цю сорочку, і своїй дружині, яка змусила її одягнути, — сміється. — Не думав про подарунки, коли ішов на свято. Але завжди хотів мати вишиванку, щоб прийти у ній на День Незалежності України.

У Бершаді наймолодшою учасницею параду вишиванок стала однорічна Софія Рижавська. Від організаторів дитина отримала велосипед.

— На виграш не сподівалися, просто прийшли на свято, — розповідає мати Світлана. — Але, по-перше, це дуже гарно. А по-друге, ми підтримуємо і відроджуємо традиції свого народу. Думаю, наступного року у вишиванках прийдуть набагато більше людей.

На площі перед сценою збирає з виставки свої роботи майстриня-вишивальниця Явдокія Літвін, 56 років, з дочками Наталією та Іриною. Біля них крутяться діти. Усі — у вишиванках.

— Це все — мої роботи, — показує на дочок та онуків. — У мене троє дітей та дев'ятеро внуків. Я всім повишивала сорочки. Колись старшій доньці Наталці вишила сорочку, як вона була мала. Зараз у ній ходить її дочка. Так само у меншої Ірини — її вишиванку зараз носить внучка. Вишиваю все життя. Я живу на четвертому поверсі у квартирі. Але всередині в мене все в українському стилі. До мене на екскурсію ходять діти зі школи, садочка. Коли приходять групи, до кожного експоната я співаю пісню — сумну чи веселу. Коли працювала на заводі і вишивала, люди питалися: ну, кому воно треба? Кажу: мені треба, я це люблю. Мені говорять: і що, ти поклєїла у квартирі обої і вчепиш своє вишивання? Відповідаю: да, вчеплю. А зараз дуже приємно бачити, скільки людей, особливо молоді, прийшли у вишитих сорочках.

×