Михайло Сторожук відшукав у Польщі могилу батька, який загинув під час Другої cвітової війни. Михайло Панасович 64 роки не міг виїхати за кордон, щоб побувати на місці захоронення. Поляки сказали, що, якби він запізнився хоч на місяць, могилу зрівняли б із землею. В країні діє закон, який дозволяє зносити могили, за якими ніхто не доглядає понад 60 років.

— Коли празнували 25-річчя Перемоги, я рішив поїхати на могилу батька, — розповідає 74-річний Михайло Панасович. — Сусіди, які з батьком служили, розказали, де його поховали.

Сторожук працював на підприємстві, яке будувало шахти для ракет. Його не випускали з Радянського Союзу. Коли Україна стала незалежною, ця заборона зберігалася майже десять років.

— Я і президенту писав, і до обласної влади звертався, — обурюється чоловік. — 2005 року вдалося зробити закордонний паспорт. Але грошей не стало. Я тоді подумав, що не помру, поки батькової могили не побачу. І став до всіх ходити гроші просити.

Міські депутати на прохання керівника ради ветеранів Володимира Глазова виділили 1,5 тис. грн. Михайло Старожук поїхав до польського міста Cандомир. Почав шукати описане сусідами місце.

— Директорка місцевої школи мене відвезла на могилу. Все, як дядьки описували. Тільки замість дубочка пень. Зрізали його. Я так і відчув, що на цьому місці мій батько покоїться. Серце защеміло, — розчулюється.

На могилі стояв хрест з іржавою табличкою "Радянському солдатові".

— Директорка сказала, якщо я приїхав, то пам"ятник на могилі буде відновлено, — каже  Михайло Сторожук.

×