У селищі Турбів Липовецького району більшість криниць заражено хромом. Експертиза обласної санепідстанції встановила, що воду забруднюють відходи місцевого машинного заводу.
П"ять місяців тому людям обіцяли провести водогін. Доти питну воду мали розвозити бочками.
— Ми вже місяць тієї бочки не бачили! — стверджує тутешня жителька Валентина Супрун. — Ніхто возити не хоче. У водія з місцевого сільгосппідприємства своєї роботи хватає, а тут ще воду розвозь. А як жнива почнуться, то ні одного водія не знайдеш.
Люди несуть на вулицю всі відра, які мають в господарстві. Беруть каструлі, бідони, балії. Водій розливає воду через шланг.
— Цього разу чистенька, — каже про жовтувату рідину Михайло Архипчук, 82 роки. — Бо колись таку привіз, що в неї осад рижий і, як клей, густий. Понятно, що то не його вина, але ж ми не хочемо травитися.
Працівники обласної санепідстанції після перевірки заборонили користуватися криницями. Але люди позривали пломби, щоби брати воду для прання, поливання городів, миття посуду.
— Як перестали воду бочками возити, я в кінець селища ходила по неї. Це 2 кілометри, — розповідає Супрун. — Воду в криницях там перевіряли, вона хороша. Люди спершу жаліли нас. А потім ображатися стали. Бо через нас у них криниці міліють і їм води не вистачає. Тепер я по воду вдосвітка йду. Щоб не бачили. Таке відчуття, ніби я краду ту воду. Старші сусіди до мене приходять потім позичати.
Криниці треба було закидати камінням
Подружжя Марцинюків бере велику каструлю з водою і несе до хати.
— Дивіться, які рани на тілі від того яду висипали, — знімає кашкета 80-річний Максим Марцинюк . Показує поцятковану виразками лисину. Такі ж у чоловіка на обличчі й по всьому тілу. — Мені врачі у Вінниці сказали, що то від води з хромом. Нею не можна навіть руки мити. А де я наберуся стільки чистої води, щоб помитися? Тут вся вулиця з болячками. Двом сусідкам на очі дало, одній на животі операцію робили. Усі желудком боліють, камні мають.
Чоловік показує воду з сусідської криниці, якою підливають городину. Рідина темно-жовтого кольору.
— Як хочу пити, то беру кружку і йду по сусідах позичатися, — говорить Максим Савович. — Хто капне трохи, а в кого нічого нема. Ми вже немолоді, не можемо за пару кілометрів по воду ходити.
— Нас залишили сам на сам з цією проблемою, — говорить селищний голова Турбова Василь Завальнюк, 51 рік. — Спочатку воду возили чотири цистерни місцевого заводу концентратів. Але літо, треба возити квас. Вони забрали цистерни. Довгий час ніхто не возив. Потім погодилося дати одну бочку сільгосптовариство "Турбівське". Але скоро починаються жнива, водіїв бракує. Дійшло до того, що я зі своєї кишені оплачую роботу водіїв.
Селищна рада змогла знайти 300 тис. грн для підготовки проектної документації на проведення водогону. Обласна влада обіцяла допомогти побудувати водогін в Турбові за 4 млн грн.
— Але нам сказали, що на це коштів в обласному бюджеті немає. В Міністерстві комунального господарства порадили звернутися до Міністерства надзвичайних ситуацій. У МНС відповіли, що це надзвичайна ситуація місцевого масштабу, тому вони не можуть виділити гроші.
Люди не можуть користуватися криницями.
— Санстанція криниці опломбувала, заборонила ними користуватися. Їх треба було закидати камінням і забути, що такі є. Деякі люди пробували почистити свої. Але нічого з того не вийшло. Спеціалісти санстанції сказали, що забруднені ґрунтові води та земля. Тому вода в криницях очиститися не зможе.
13 
1
Коментарі