— У мене сусід Валентин Гоцуляк украв коняку в жовтні цього року, — каже 57-річна Катерина Якобчук із села Жуківці Жмеринського району. — Узяв у п"ятницю із возом. Збирався якісь доски завезти, а в ітогє не привіз. Думала, може, в суботу чи неділю привезе, бо, мо", де загуляв. Але сусід десь із села дівся. В понеділок пішла в райвідділок, написала заяву про пропажу. Пообіцяли шукати.
Протягом місяця жінка шукала тварину самостійно.
— Розпитувала м"ясників, заготівельників, чи не бачили мого коника. Через місяць попала в Жмеринку в райвідділок, написала й там заяву. У селі без коняки — як без рук. Це така помоч була. Інспектор заяву взяв, але з мене посміявся. Каже, через місяць його шукати нереально — на ковбасу перепустили і на базарі продали.
Два дні тому Катерині Якобчук повідомили, що її коня знайшли у Чернівецькому районі Вінниччини.
— Це для мене як подарок на Новий рік. Ніколи не думала, що наша міліція щось справді може зробити, — радіє. — Коли кобилку побачила, то і її розцілувала, й інспектора.
Валентина Гоцуляка міліціонери спіймали у Жуківцях, коли він повернувся туди із заробітків у Києві.
— Він встигнув перегнати коня у селище Чернівці та з возом продати місцевому торговцеві за 2,6 тисячі гривень, — розповідає Віктор Мельник, старший оперуповноважений карного розшуку обласної міліції. — Коня вилучили, поїхали за ним із тіткою Катериною. Вона підводою поверталася додому. Виїхала о сімнадцятій, а приїхала вдень наступного дня. Майже 100 кілометрів треба було їхати.
3 
1
Коментарі