За два тижні до початку навчального року депутати Вінницької міської ради проголосували за реорганізацію трьох шкіл. До закладу №10 перевели учнів зі школи №25. А на її базі створили спеціалізовану початкову з поглибленим вивченням іноземних мов, де навчатимуться діти першого — четвертого класів школи-гімназії №1. Батьки й учні цих шкіл кілька разів пікетували міську раду, протестуючи проти такого рішення. Погрожували зірвати навчальний процес, подати позов до суду проти дій міської ради. За кілька днів спротив припинився.
— Навчання почалося вчасно у всіх трьох школах. Усі питання з батьками, учнями та вчителями вирішили, — розповідає Микола Свіржевський, директор школи-гімназії №1.
Поки що реорганізація освіти зачепила тільки три школи, зокрема і вашу. Яка з цього вигода?
— Це ідея нашої школи, і нашого колективу. Протягом трьох років ми зверталися до влади з проханням надати додаткові приміщення для навчальних класів. Наша школа настільки переповнена, що ми просто задихалися. Діти вчилися у дві зміни, була і третя — проміжна. Кілька років штучно призупиняли набір перших класів. Приміром, замість восьми набирали тільки шість. Тому таке розвантаження на користь і вчителям, і учням. Цим рішенням ми зберегли у місті ще одну школу, що була малокомплектною, та вчителів мали б скоротити. А те, що рішення так швидко прийняли, то добре. Якби довше тягнули, крику було б на цілий рік.
Чи варто далі об'єднувати школи та створювати спеціалізовані початкові навчальні заклади?
— Це гарна практика, але не всі школи мають бути спеціалізовані. Традиційні мають залишатися, щоб батьки та діти мали вибір. Не всі діти змалку мають якісь яскраво виражені здібності, до математики чи гуманітарних наук. Впевнений, що по закінченні четвертого класу не всі діти з різних причин підуть до нас у старші класи. І це нормально. Це років 20 тому була проблема перевести дитину з класу в клас чи в іншу школу. Зараз діти комунікабельніші, легко адаптуються до нових умов.
Батьки та учні кілька разів виходили пікетувати міськраду. Одна з політичних партій подала позов до суду. Якщо рішення скасують, як усе відновите?
— Наших на тих пікетах не було, бо ми їм одразу все пояснили. Ніхто вертати нічого не буде, це недоцільно. І суд не може бути розумнішим, ніж освіта. А на кожен суд є суди вищого рівня.
Ваше бачення подальшої освітньої реформи у місті? Вона не буде схожа на медичну масовим закриттям?
— Ні в якому разі освітні заклади закривати не будуть. Зараз планують будувати школу в мікрорайоні Поділля. Але подальше розвантаження шкіл триватиме однозначно. Із майже 40 міських навчальних закладів половина працює у дві зміни. Потужність наших шкіл дозволяє всіх перевести в одну зміну. Як відбуватиметься це розвантаження, обговорюють. Можливо, кількість учнів регулюватимуть відповідно до місця проживання.
Чого бракує освіті в Україні?
— Коштів. Освіта розвивається і забезпечена фінансово лише на рівні заробітної плати й енергоносіїв. Решта лягає на плечі батьків. Багато шкіл мають застарілі навчальні бази у класах фізики, хімії, біології. На це держава коштів не виділяє. А те, що кажуть, — усі школи мають класи інформатики, — це просто звіт. Ще бракує спілкування між школами, не лише українськими. Треба налагоджувати спілкування із закордонними навчальними закладами. Ми маємо такий досвід з Великою Британією.
Що робити зі школами, де троє учнів? Вони мають право на існування?
— Сільські батьки не відрізняються від міських і так само зацікавлені у якісній освіті. Про якість не йдеться, коли один учитель викладає одразу вісім предметів. А коли немає можливості організувати підвіз учнів до іншої школи, коли немає дороги, автобуса, водія, тоді долю закладу, навіть якщо там навчаються троє дітей, має вирішувати громада, а не чиновник із Києва чи Вінниці.
3 
1
Коментарі