19-річна Катерина Щаслива з міста Погребище місяць працює в амбулаторії сімейної медицини села Махаринці Козятинського району. Влаштувалася медсестрою. Отримуватиме зарплату 1,2 тис. грн. Їй дали однокімнатну квартиру напроти лікарні.
— Відкрила двері й жахнулася. Мебель стара-престара, двері такі ж. Усе треба міняти. Стіни давно не бачили побілки, чорні, грибком укриті, — згадує. — Там якась бабулька жила, то такий запах стоїть, що й не дихнути. Зразу сказала, жити тут не буду. В той день стали шукати друге помешкання.
Квартиру відремонтують до кінця року за гроші сільради. Також виділять частину з бюджету районного Центру первинної медицини. Поки що медсестрі винайняли двокімнатку за 2 км від амбулаторії.
Близько восьмої ранку Катерина збирається на роботу.
— Кожний місяць хазяйці маю заплатити 270 гривень. Сюди входять і комунальні платежі. Мама передачки передає, грішми помагає. Хазяйка мало не щодня звонить, переживає: може, мені каструльку треба чи миску, — стирає зі столу крихти. — А сусідів практично не знаю. Одній продала таблєтки від гіпертонії, то вже всі гудуть, що в село приїхала студентка, квартіру получила. Радіють, що мають свою медсестру.
Проводить до квартири повз вузький коридор. Дерев'яна підлога не застелена.
— У перший день цілу ніч проплакала. Думала, куди я попала — квартіра нікудишня, у лікарні — ремонт іде повним ходом. Як можна навчитися ставити крапельниці в пилюці. Інфекція ж попаде. То на дому поки робимо, — розповідає. — Мамі жаліюся по телефону, а вона заспокоює, що тут матиму хорошу практику. Якби в нас знайшлося декілька тисяч гривень, то нізашо в село не поїхала б. Моїх одногрупниць відправили у рідні села. Деякі понаходили місця у Вінниці. Правда, заплатили за них добрі гроші, тепер рік відроблятимуть.
У двох кімнатах поклеєні шпалери, є широке ліжко та м'який куточок.
— Тільки почала обживатися. На першу зарплату куплю телевізора, бо скучно по вечорах. Мій хлопець Льоня подивився, як тут живу, і рішив порядки навести. Пообіщав лоджію розширити, засклить, щоб не дуло. Обої переклєє. Я ніби не проти. Вже і з хазяйкою переговорила. То вона тільки за, — показує балкон. Там поламані стільці та обдерті шпалери.
Близько 8.30 Катерина Щаслива поспішає на роботу. Ідемо майже півгодини. Амбулаторія обслуговує понад 2 тис. людей. У приміщенні роблять ремонт. Облаштували вбиральню та кабінет головного лікаря.
— Колись мене направили в курортний Хмільник. А я попросився в село, хоча був перший у черзі на квартиру як молодий спеціаліст. У пам'ять врізалося, як матір мала астму, а сільський лікар постійно її спасав, — виходить завідувач амбулаторії 60-річний Олександр Кирилюк. — Декілька років тому сюди люди йшли робити на сахзавод. Ні одна квартира не пустувала. Ціни на них трималися. А відколи завод став, село п'ятий рік депресивне. Сільський голова хоче переглянути житловий фонд і викупити якусь одну квартиру, щоб мати службове житло якщо не для Каті, то для когось іншого. На днях двокімнатку з ремонтом, газом і водою продали за 24 тисячі гривень.
До лікарні заходить місцева Галина Мельник. Привела онуку Вікторію Андрощук на медогляд:
— Дєвочка в перший клас іде, треба довідку, що здорова.
— Підніми футболочку і дихай, — Катерина прослуховує дитину. — Все гаразд.
Медсестра Тетяна Бондар встряє в розмову:
— Ми Катєньку не відпустим від себе. Останеться тут навсігда. В нас і замуж вийде, як я. Пошлемо на навчання на три місяці. Стане сімейним лікарем. Нам їх не хватає. З нас усіх вона найкраще розбирається в комп'ютері. Склала списки гіпертоніків. Ще навчимо крапельниці ставити й робити кардіограму.
За годину Катерина йде до Галини Юхимець додому виміряти тиск. До вечора обходить ще десятьох людей.
10 тисяч гривень треба заплатити за місце медсестри у вінницьких лікарнях. Позаторік такса була 4 тис., санітарок влаштовували за 2,5 тис. грн.
37 випускників медичних навчальних закладів направили на роботу в сільські ФАПи та амбулаторії цього року. Їх працевлаштували сімейними лікарями. Кожному виплачуватимуть щомісяця по 1,2-1,3 грн. Житлом забезпечили одного випускника, двом обіцяють дати квартири до кінця року, говорить начальник відділу кадрів обласного управління охорони здоров'я Олексій Парчевський. Решта їздять на роботу або живуть у тому самому селі.
5 
1
Коментарі