понеділок, 22 квітня 2013 05:00

"Їздимо навіть через дорогу по хліб"

Автор: фото: Вікторія Микитюк
  Валентин Медвідь із села Велика Кісниця Ямпільського району везе додому хліб. Їздить на велосипеді ”Україна”, який  купили 17 років тому
Валентин Медвідь із села Велика Кісниця Ямпільського району везе додому хліб. Їздить на велосипеді ”Україна”, який купили 17 років тому

У селі Велика Кісниця Ямпільського району всі їздять на велосипедах. Кожен житель має по два ровери.

— У нас прийнято одне одному дарувати велосипеди, — каже 37-річна Ольга Джосан, секретар сільської ради. — Перші велосипеди купують дітям, як тільки вони навчаються ходити. І так з маленького привчаються крутити педалі, переростають на більший.

Велика Кісниця за 23 км від райцентру. Там живуть 2,7 тис. людей.

— Велосипедом їздимо навіть через дорогу по хліб, — говорить місцева Валентина Медвідь. — Це така привичка, що без транспорту нікуда. Ті, хто не може ходити, беруть із собою лісапета. Спираються на нього замість палочки.

Населений пункт простягається на 13 км.

— Перші велосипеди дарували селянам після війни, — каже голова 51-річний Микола Гандзюк. — Тоді якраз колгосп бив рекорди п'ятирічок, то простих людей нагороджували великами. Давали "Естафети", "Росію", "Україну" та "Турист". Вони самі крепкі. Їх досі передають дітям у спадок.

Селяни велосипедами возять дітей у садочок. Багажники роблять самі.

— Найчастіше їздем по селу, — говорить Валентина Медвідь. — Іноді в Ямпіль. Але в райцентрі невдобно з велосипедом, страшно, що вкрадуть, то тре за собою їх волочити. В нас біля каждого магазіну, школи, больніци є стоянка для вєліка, а там це рідкість.

Велосипеди у селі не крадуть. Лише діти можуть узяти кращий покататися, потім повертають.

— Не крадуть, бо ніхто не нуждається. Всі велосипеди в селі одного рівня. Діти в школі резиновою шлангочкою прив'язують велики до перил, щоб потім найти його легше, — додає Микола Гандзюк. Має три велосипеди, але їздить машиною. — Один — "Україна", другий — "Аіст", а третій — китайський. Жінка Валя на роботу ними їздить у лікарню та на виклики до людей.

Йду до школи. Дорогою зустрічаю школярів на велосипедах. Портфелі везуть на кермі. Керують однією рукою, у другій тримають мобільні.

— Свій вєлік біля школи ставлю. Багато ше у родичів неподалік чи просто просять людей. Обично в школі не ставлять ті, хто боїться, що велика обкатають. У нас тут мають привичку покататися на чужому. Шоб свій знайти після уроків, треба всі порозставляти. Зараз мало, бо всі додому поїхали, — каже Людмила Ковальова, 10 років.

Вона їздить з шести років.

— Зразу навчилася на трьохкольосному й пересіла на цей. Можу з одною рукою й вобще без рук їхати, — розповідає.

Кожен чоловік у селі вміє ремонтувати велосипед. Запчастини купують у місцевому магазині, там продають і велосипеди. Ціна однакова — 1050 грн.

— За рік лиш два продаємо. Нема торговлі на них. Усі вже мають і міняти старі не хтять, бо грошей нема. Як щось поламається, то луче куплять запчасті, чим новий, — говорить продавець Микола.

2700 гривень коштує найдорожчий велосипед у селі Велика Кісниця. Це гірський "Азімут". Він має 24 швидкості та дискові гальма. Його власник — 11-річний Дмитро Шарко. Ровер купили батьки позаторік. Вони мають власну пекарню.

 

 

 

100 років найстаршому велосипедисту Олександрові Кожухару. Їздить і взимку. Цієї зими впав, розбив носа та побив коліно.

Зараз ви читаєте новину «"Їздимо навіть через дорогу по хліб"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 35413
Голосування Які умови миру і зупинення війни для вас прийнятні
  • Відмова від Донбасу, але вивід військ РФ з усіх інших територій
  • Замороження питання Криму на 10-15 років
  • Відмова від Криму і Донбасу за умови надання гарантій безпеки від Заходу щодо всіх інших територій
  • Зупинка війни по нинішній лінії фронту
  • Лише повне відведення військ РФ до кордонів 1991-го
  • Ваш варіант
Переглянути