"Хмільник не забетонізований, як інші міста"

 

62-річний Володимир Слободянюк переїхав зі столиці у Хмільник півроку тому. Каже, місто вражає спокоєм.

— У Києві всі спішать, а тут наче життя спинилося, — розповідає Володимир Іванович. — Уперше я приїхав сюди 10 років тому після інсульту в санаторій. Я прямо влюбився в це місто. Ліс, чистий воздух, гарні санаторії та маленькі будиночки. А ще можна прямо в центрі біля річки сісти на траві, роззутися, вийняти бутерброд із салом і забути про все на світі.

— Хмільник не забетонізований, як інші міста, — долучається до розмови товариш Слободянюка 65-річний Віктор Пономаренко. — Просто тут нема грошей на асфальт, то подальше від центру ґрунтові дороги, як у селі.

Володимир Слободянюк у столиці продав однокімнатку, у Хмільнику придбав 4-кімнатну квартиру. Ще залишилися гроші — зробив євроремонт, поклав у банк. Живе сам. Двоє синів із сім'ями залишилися в Києві.

— Доки жив у столиці — рідше дітей бачив. Онуків сюди відправляють на канікули, бо тут чистий воздух, мало машин.

Більшість хмільничан зайняті торгівлею на двох місцевих ринках. Обробляють городи.

— На продукти трачу небагато, бо все своє, — розказує місцева 38-річна Галина Четвертак. Працює реалізатором на базарі. — Основні наші покупці — це курортники. Беруть всьо добреньке — і ковбасу, і коньяк, і оселедця рябого. Особенно до нас люблять їздити росіяни.

У місті працює швейна фабрика "Лілея", де виготовляють верхній одяг для Німеччини. Є підприємство "Сільмаш" — робить машини для сівби та розкидання добрив. У Хмільнику — дев'ять санаторіїв. Середня зарплата в місті 1575 грн. Це найнижчий показник в області.

— У нас добре розвинений дрібний бізнес, — каже мер 52-річний Василь Грушко. — Але підприємці платять офіційно лише мінімальну зарплату. Решту дають у конвертах.

Квартир у Хмільнику продають мало. В основному однокімнатки за $24–26 тис. П'ять років тому місто перейшло на індивідуальне опалення. Комунальні котельні закрили.

— Завдяки цьому ми економимо близько 3 мільйонів "кубів" газу, — продовжує мер. — Але не все врахували. Системи в багатоповерхівках порізали, а під'їзди нікому опалювати — через це псуються будівлі.

15 травня Верховна Рада ухвалила закон, за яким Хмільник оголосили містом державного значення. У червні через нього пустили дизельний потяг, який з'єднував Вінницю з Хмельницьким. Поїзд ходив лише місяць.

— Той дизель десь на ремонті в Польщі стоїть, — говорить мер. — Гірше, якщо скасовують потяги номер 617 і 618, які щодня їхали до Києва, а потяг Москва–Хмельницький тепер має їздити лише через день. Це неприпустимо для курортного міста.

Найбільша проблема — молоді немає де відпочити.

— Єдина розвага — танцювальні вечори в школах, — додає Василь Грушко. — Закликаю інвесторів, щоб вкладали гроші, але єдина умова — без спиртного. А без горілки не хтять. От недавно в нас відкрився суші-бар. Питаю: горілка буде? Кажуть, буде, бо без горілки нема торговлі.

×