У громадських криницях Ладижина різко поменшало води. У деяких вона зникла, у решті рівень упав більш як на метр. Минулого тижня на п'яти вулицях старої частини міста, де немає водогону, оголосили надзвичайний стан. Потерпають майже дві тисячі людей.
— Вода зникла по вулицях Слобода, Механізаторів, Братів Петрунів, Чапаєва та Сонячній, — розповідає місцева Наталія Шмиганівська, 35 років. — Чого так сталося, ніхто не знає, кажуть, через посуху. В нас уже більш як місяць не було дощів.
Технічну воду підвозять щовечора за розпорядженням міського голови 60-річного Валерія Коломєйцева.
У четвер близько 17.00 бочка заїжджає на вул. Механізаторів. Біля кожних воріт стоять миски, старі каструлі й дитячі ванночки. Водій ЗІЛа 26-річний Юрій Блажко сигналить. На звук із дворів вибігають люди цілими сім'ями.
Наталя Шмиганівська вийшла з кількома відрами, великими каструлями й тазиком. П'ятеро її дітей стоять у черзі з пластмасовими відерцями.
— На день треба не менше 100 літрів, — пояснює мати. — Коли воду брали з криниці, не помічали, що її стільки споживали.
Додає, що за ворітьми має криницю, але нею не користується місяць.
— Вода так упала, що нема як відром зачерпнути. Тепер не більше 40 сантиметрів і та дуже брудна.
Шмиганівська використовує воду по кілька разів.
— Більшу частину набраної води заливаю в пральну машинку. Мильну виливаю, а тою, що лишається з полоскання, поливаю розсаду. Мию посуду, а потім цею водою поливаю город. Перу тепер раз на три дні, а раніше могла й двічі на день.
По воду для приготування їжі ходить до сусідки за п'ять хат.
— Тьотя Катя минулого літа викопала криницю, — говорить Наталія. — Потратила на це 7 тисяч гривень. Рівень води був 2 метри. Тепер менше метра осталося.
Машина їде далі вздовж вулиці, зупиняється біля іншої хати. Підходять кілька жінок і чоловік, підставляють каструлі.
— Вода почала зникати років вісім тому. На всю вулицю дві криниці лишилось, а дворів сотня, — розказує 58-річна Марія Провільська. — Криниці постійно чистимо, а води все одно немає. Ще як я була мала, отам за вулицею було в нас три озера — їх теж не стало.
Щодня привезти воду міській раді обходиться 1200-1500 грн.
— Єдине вирішення цієї проблеми — будувати централізований водогін, — переконаний Валерій Коломєйцев. — Увесь проект обійдеться в 6-7 мільйонів. Ці гроші в міста є, але на природоохоронному фонді, без дозволу Верховної Ради їх не можем використати. Частину, 900 тисяч гривень, виділять із державної програми "Питна вода".
Свердловину викопають за 30 тисяч гривень
Рівень води в колодязях знизився по всій області. Найбільше від її браку потерпають Піщанський та Калинівський райони.
— У Піщанському нема річок, — каже заступник начальника управління водних ресурсів 63-річний Юрій Гавриков. — Майже в кожному селі цього району є джерела з проведеними трубами. Такі собі каптажі. Багато води в Мурованокуриловецькому та Барському районах.
Криниці всихають через зміну клімату. Опади не потрапляють у ґрунтові води.
— Дощі зливні, й усе стікає у річки, швидко висихає, — продовжує Гавриков. — Також на рівень води у криницях впливає циклічність. У Липовцях по дорозі до Іллінців роздали земельні ділянки під забудову на місці двох висохших озер. Люди построїлися, поставили погреби. А в них вода появилася. Стали викачувати. За кілька років знову вода зникла. Зараз якраз маловодний цикл. Раджу чистити колодязі. Трохи скорочувати витрати води.
Чиновник не виключає, що за кілька років знову з'явиться велика вода. Циклічність спостерігають кожні 15-20 років.
Проблему можна вирішити за допомогою свердловин. Одна в середньому обійдеться в 30 тис. грн.
— Вінницька область стоїть на граніті, тому деколи скважини сягають 70 метрів. Буває, приїжджаємо, починаємо бурити, вже перейшли за 30 метрів, людина вибігає, кричить: кінчайте, бо в мене нема чим розщитатися, — говорить буровий майстер Володимир Глухманюк. — Але мусимо дістати до води, тоді рівень не падає до 50 років. А як не хватає грошей, дамо у розстрочку.
2 
1
Коментарі