"Дороги були такі вбиті, що водіям доводилося шукати фарватер"

За часів незалежності Вінниця мала п'ятьох мерів. Ми запитали у вінничан — чим їм вони запам'яталися.

Дмитро ПРОХОРОВ, 46 років, директор приватного підприємства "Медитекс":

— Ера мерів почалася з Дворкіса. Хоча в першу каденцію його не обирали, а призначила міська рада, — розказує. — Дворкіс у перший строк ще щось робив — тролейбусні лінії на Свердловський масив та Тяжилів, підземний перехід на ринку Урожай, озеро з лебедями в Центральному парку. Двірників виганяли рано-вранці прибирати вулиці. А на другий строк почивав на лаврах, думав, уже все зробив. Були постійні перебої з гарячою водою. Дороги були такі вбиті, що водіям доводилося шукати фарватер. За Володимира Ваховського тому й голосували. Думали він, будівельник, щось зробить із міськими магістралями. Але ні Ваховський, ні Домбровський так нічого й не зробили. Гройсман нарешті взявся за капітальний ремонт доріг. Налагодив зворотний зв'язок із населенням. Взагалі, є відчуття його постійної присутності. Єдиний негатив у нього — високі комунальні тарифи.

Лариса КОРНІЄНКО, 76 років. На початку 1990-х вона підтримувала Народний рух. Пошила перший у Вінниці синьо-жовтий прапор, який висів на її балконі до проголошення незалежності України:

— Дворкіс загадив місто до ручки. Ялинку на Новий рік ставив на площі перед міськвиконкомом. Навколо — шашличні столики, де горілка продавалася. Сам ходив із бутилкою і наливав усім. Ваховський порівняно з Дворкісом здавався порядним. Я була в його команді. Хоч особливих його заслуг пригадати не можу. Він розчищав місто після Дворкіса. Домбровський завжди був коником-стрибунцем — стрибав по кар'єрних сходах. Особливої дбайливості про місто не пам'ятаю. Гройсман — молодий, енергійний, грамотний. До нього ніхто в Україні про Вінницю і не згадував, така вона була занехаяна.

Мери Вінниці

Микола Костін (1991–1992),
Дмитро Дворкіс (1992–2000),
Володимир Ваховський (2000–2003),
Олександр Домбровський (2002–2005)
Володимир Гройсман (із 2006-го)

×