23 грудня близько 10.00 на другий поверх Вінницької облдержадміністрації сходяться депутати. Це остання чергова сесія 2011 року. Просимо їх розміняти 200 грн, щоб з'ясувати, скільки грошей мають при собі.
Послухати звіт голови облради Сергія Татусяка прийшов мер Вінниці 33-річний Володимир Гройсман. Розмовляє при вході до сесійної зали із журналістами.
— А я залишив портмоне в машині, — плескає себе по кишенях піджака. Помічає, що його фотографують. — Це що, провокація? Журналіст дає хабара меру? — сміється. — У гаманці в мене завжди кілька тисяч. Про всяк випадок. У день трачу 200-300. Гроші потрібні на бензин, сигарети. Курю не дуже багато, пачку не викурюю. Мобільний рахунок поповнюю раз на місяць, у мене "Київстар безліміт".
За кілька хвилин до початку сесії до зали поспішає Сергій Татусяк. Просимо і його поміняти купюру.
— Не взяв із собою грошей, вони в машині, — говорить на ходу.
— У мене теж по 200 гривень, — каже голова обласної партійної організації "Батьківщина" 41-річна Людмила Щербаківська. Розводить руками. — Тисячу завжди маю із собою. Витрачаю мало. Їжджу громадським транспортом — слухаю, про що люди говорять. На мобільні розмови йде 300 гривень на місяць. На день у середньому я з двома доньками витрачаю 100 гривень.
Головлікар санаторію "Хмільник" Олександр Галаченко прямує на обід до їдальні облдержадміністрації.
— Вам помільче чи по 100? — дістає з внутрішньої кишені піджака 530 грн. — Є чотири сотні, дві по 50, 20 і 10. — Ось вам одна сотка та два полтінніка. Якщо на обід міняєте, то ходімо зі мною, у мене картка на 30 відсотків знижки. Тут готують дуже смачні драники. Коли буваю у Вінниці, завжди сюди заходжу. За 15-20 гривень можна нормально поїсти.
Миє руки. У коридорі перед їдальнею стоять два умивальники.
— Я живу у Хмільнику, то без грошей у Вінницю їхати не можна. Раптом колесо пробило чи ще щось у дорозі? На день треба гривень 100. Квіти часто дружині дарую. Але багато готівки не ношу, в основному розраховуюся карткою.
Заступник міського голови, депутат облради Валерій Коровій виходить із сесійної зали, проводжає кількох депутатів.
— У яких купюрах краще розміняти? По 50 чи по 100? — витягає з кишені піджака три купюри по 100, кілька по 50 і по 20. — Гаманця не ношу, бо завжди все гублю. І парасольки, і пєрчатки, і портмоне. То гроші в кармані або у бардачку машини. Зазвичай карткою розраховуюсь. А якщо забуваю налічку, а дорогою додому (живе в селищі Стрижавка, за 5 км од Вінниці. — "ГПУ") заїжджаю в магазин на Водоканалі, то можу й на хрестик узяти продуктів. Мене знають добре.
Вітається за руку з начальником облуправління освіти Ігорем Івасюком.
— Портмоне у мене в кишеню не влазить, — Ігор Дмитрович відвертає лацкан піджака. — Ношу його в портфелі. Буває, що ні копійки не витрачаю за день. На роботу ходжу пішки, живу за 3 хвилини від управління. На обіди не вистачає часу, тільки снідаю і вечеряю. Газети переглядаю ті, що виписують на роботі. Зазвичай із собою тільки зарплатна картка, а сьогодні якраз маю 500 гривень. Завтра поїдемо з дружиною закуповувати продукти на тиждень. Вона по списку купує, а я допомагаю носити.
2 
1
Коментарі