На прийом до губернатора Вінниччини Олександра Домбровського, 46 років, потрібно записуватися в начальника відділу звернень Віталія Кудринецького. На початок квітня записалися 28 людей. Вони чекають у приймальні.

Викликають інваліда І групи 28-річну Олену Йосипчук. Жінка отримала інвалідність 2003 року, коли стався терористичний акт у маршрутці. Через травми не могла підніматися до своєї квартири на п"ятий поверх. Батьки купити житло на першому.

Жінка заходить до кабінету. Разом із Домбровським сидять начальники управлінь облдержадміністрації.

— Сусід почав будувати пристройку, — сідає біля столу губернатора Олена. — Через це моя квартира повністю розвалилася. У міськвиконкомі футболять з одного кабінету до іншого.

Домбровський при згадці про вибухи в маршрутках зітхає.

— Напишіть заяву міському голові Гройсману, а я попрошу його розібратися, — звертається до Олени.

54-річна Людмила Федоришина заходить із матір"ю 80-річною Ганною Люльчак-Сенчишиною, Героєм Соцпраці. Просить відремонтувати вулицю Космонавтів у селі Іванівці Шаргородського району.

— Перед кожними виборами обіщають дорогу прокласти, а приходять до влади і забувають. 25 років так мучимося, — розповідає Людмила Миколаївна.

— Держава не виділяє грошей на сільські дороги, — каже губернатор. — Якщо вирішимо їх ремонтувати, то гроші ми відірвемо у шкіл, лікарень. Можна спробувати відремонтувати дорогу в складчину.

Жінка схлипує, що їм це не по кишені. Домбровський наказує начальникові обласного комунуправління Романові Аксельроду знайти гроші на ремонт.

— Зробіть це заради Героя Соцпраці, — додає.

До приймальні заходять жінка та літній чоловік із ціпком.

— Батько живе сам у селі Медвідка Вінницького району, — пояснює 51-річна Світлана Комарніцка. — У село провели газ, а в хату підвести грошей нема.

— А брати-сестри у вас є? — питає Світлану Домбровський.

— У батька 12 синів і дочок, але всі не мають грошей.

— Це треба виростити дванадцятеро дітей, щоб на старості ніхто не поміг? — ледь не стає з-за столу Домбровський.

Запрошують наступну відвідувачку. Жінка приїхала з села Гнатівна Гайсинського району.

— Після смерті сестри лишилися дві племінниці, 23-річна Надя і 21-річна Люба Живенюки, — сідає на край стільця 48-річна Марія Лайко. — Врачі сказали, що в них 50 процентів розумового развітія. Вони геть негодні себе обійти. Цеї зими штахети від забору спалили в грубі. Живуть на те, що люди подадуть, бо їм даже пенсії по інвалідності не дали. Не знаю, що з ними робити.

Домбровський пропонує забрати жінок у інтернат для психічнохворих.

— Та вони втечуть! — махає рукою жінка. — Надя спокійніша, то, може, піде, а Любка вредна, криклива. Я її не можу вговорити обслєдованіє пройти.

Усі відвідувачі прийняті. Залишається Світлана Комарніцка. Вона не задоволена рішенням. Пише іншу заяву, щоб їй підвищили пенсію.

×