Четвер, 31 січня 2008 20:25

Анастасія Бойко з ворожкою шукала крадія бандури

Автор: фото: Аріна КАНТОНІСТОВА
  Брати Максим (праворуч) та Женя (у центрі) Білики із двоюрідним братом Андрієм Корецьким (ліворуч) живуть навпроти Музею хліба в Білопіллі Козятинського району. Кілька місяців тому вони з батьками переїхали до нової хати. Хлопці щодня ходять роздивлятися
Брати Максим (праворуч) та Женя (у центрі) Білики із двоюрідним братом Андрієм Корецьким (ліворуч) живуть навпроти Музею хліба в Білопіллі Козятинського району. Кілька місяців тому вони з батьками переїхали до нової хати. Хлопці щодня ходять роздивлятися

Територія єдиного на Вінниччині Музею хліба в селі Білопілля Козятинського району огороджена плотом. При вході стоїть кам"яний стовп із написом на залізній дошці "Вітряк. Пам"ятник історії 18 століття". Позаду нього височіє 15-метровий дерев"яний млин. За переказами, його збудував місцевий селянин Федір Білошкап.

У серпні 1986 року райдержадміністрація вирішила створити біля вітряка музей на 70 сотках землі. Добудували поряд хату-мазанку та солом"яну клуню.

— Вітряк уже заріс бур"янами, пообламувалися крила, дерев"яна обшивка відвалилася, — скаржиться директорка музею 55-річна Ніна Климова.

Жінка керує музеєм із 2001-го. До цього пропрацювала 36 років інженером-конструктором на машинобудівному заводі "Прогрес" у місті Бердичів Житомирської області.  Закінчила курси екскурсоводів.

— Перший директор музею Анастасія Бойко померла кілька років тому. Після неї керували якісь люди і так занедбали все, — зітхає Ніна Петрівна. — Коли прийшла туди на екскурсію, тут гуляли павуки та миші. Я дала обіцянку, що кістьми ляжу, та все відтворю.

У клуні розставлені серпи, коса, механічна прялка, млинок, віялка.

— Усьому десь до 200 років, — продовжує Ніна Петрівна. — Коли відкривали музей, білопільчани зносили речі зі своїх горищ.

Праворуч від вітряка стоїть невеличка мазанка, де відтворили побут ХVІІІ ст.

— Там горщики, тарілки, вишиванки, — розповідає Климова. — Навіть дерев"яна колисочка є.

До вітряка підходять троє хлопчаків із хати навпроти.

— Усередині вітряка теж є музей, — каже 11-річний Андрій Корецький. — Там такі маленькі кусочки хлібу. Їх космонавти брали з собою.

Директорка запевняє, що в космосі цей хліб не був.

— Його в радянські часи привезли з заводу, що пече хліб для космонавтів, — пояснює жінка. — Він робиться із 10 сортів пшениці, маленькими буханчиками у формі кірпічика по 4,5 грамів. Завод цей під Москвою.

Торік у музеї провели 30 екскурсій

Вітряк має два яруси для екскурсій.

— На першому є лавка, скриня, мельника кушетка, — показує Климова. — Поруч столик для виписки квитанцій. Прикрасили все снопиками пшениці різних сортів, гречкою, житом. На другому поверсі — механізм вітряка. Дерев"яні колеса з кам"яними жорнами рухалися, получалася мука.

Колись у музеї було 20 машин техніки. Залишилися лише довоєнні тракторець та дві бурякосіялки.

— Одну сіялку вкрали із двору, а з хатини — бандуру, яку колись подарувала місцева вчителька, — не стримуючи сліз, продовжує Климова. — Вибили віконце в хатині та зняли її зі стінки. Я ходила до гадалки, що живе під Козятином. Вона  вказала на хлопця із сусіднього села. Але хіба доведеш?

У музеї жінка працює і директором, і прибиральницею.

— Отримую мінімальну зарплатню — 500 гривень. Та це нічого. Головна проблема, що я не можу цілодобово тут бути. Сама я з Бердичева. Крім вихідних, понеділка та четверга, їжджу сюди щодня за 18 кілометрів. Тут треба сторожа, бо все рознесуть. Приходжу, а під вітряком пляшки валяються. То собаку дохлу підкинуть, то кота. Щодня їду додому і молюся, щоб нічого там не начворили.

Торік у музеї провели 30 екскурсій. Найчастіше привозять школярів. Приїжджали поляки. Для всіх екскурсії безкоштовні.

Раніше музеєм опікувалася сільрада. Останні 4 роки його утримує Козятинська райдержадміністрація.

— Позаторік вітряку замінили крила та поклали на дах нову жесть. Торік побілили хату, — каже спеціаліст відділу культури та туризму Козятинського району Тетяна Ліпчинська, 49 років. — Цього року виділимо десь із п"ять тисяч гривень. Замінимо солом"яний дах і поремонтуємо стіни клуні. Цей музей — народний. Його нормальне утримання можливе тоді, коли він стане державним.

На Вінниччині 23 державні та 30 народні музеї. З останніх найвідоміший музей Михайла Грушевського в селі Сестринівка Козятинського району. Там жив дід першого президента України. У селі Поташня Бершадського району є музей культури села та картинна галерея сучасного художника Прокопа Колісника.

Серед державних — Державний історико-культурний заповідник "Буша", Літинський краєзнавчий музей ім. Устима Кармалюка, Музей Леонтовича в селі Марківка, Музей історії авіації та космонавтики України в селищі Вороновиця.

Зараз ви читаєте новину «Анастасія Бойко з ворожкою шукала крадія бандури». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода