О 8.20 біля приміщення початкової школи у селі Бруслинівка Літинського району зібралися 14 учнів 6–9 років.
— У нас сьогодні читання, математика, письмо, — зачитує з щоденника 9-річна Юлія Насадюк однокласнику. — А ти що, знов щось забув?
— Та нє, не хочу в школу, — відповідає третьокласник Сергій Токар. — Ну вобщє-то хочу, но на малювання, а не на математику.
У його родині шестеро дітей. Він щоранку веде сестру Віталіну до першого класу. Старші брати їздять у школу в сусіднє село Пеньківка за 4 км.
— Щоб першачкам добратися туди, треба виїхати в сім ранку, — розповідає 26-річна Галина Кобильська, вчителька молодших класів. — Назад їх забирають після трьох дня, коли в старших класах закінчаться уроки. Батьки не схотіли, щоб діти тинялися по селу до того часу.
Через малу кількість учнів та аварійне приміщення, якому понад 100 років, Літинська райрада пропонувала закрити школу. Батьки не погодилися.
— Батьки і вчителі склалися грошима, допомогли сільський голова та місцеві фермери. Самі зробили ремонт, щоб тільки не закривали, — каже директор школи 30-річна Олена Данилюк. — Вона була непридатна до навчання. Востаннє тут ремонт робили 1960 року.
Зібрали 14 тис. грн. Був один клас, посеред якого стояла грубка. Його розділили на дві кімнати.
— З найдальшої точки села до школи можна зайти за 20 хвилин, — каже місцева Олеся Токар. — Машин мало, то нестрашно дитину відпустити.
Цього року старший син Токарів пішов до першого класу.
— Нізащо не пустила б дитину до сусіднього села, — продовжує Олеся. — А ремонт батьки такий зробили, що тут ніколи такого не було. Геть пластикові вікна поставили.
На першу зміну приходять семеро з першого класу і четверо — з третього класу. На другу — по троє учнів другого і четвертого класів. Усього — 17. В селі є газ, але до школи його не дотягнули. У кімнатах прохолодно, тому діти сидять у куртках і шапках.
— Ану відкрили букварики і дивимося на малюночки, — звертається до учнів Олена Данилюк. — Більшість першокласників не вміють читати. За програмою ми лише починаємо вивчати літери.
У третьокласників першим уроком — математика. Біля дошки Юлія Насадюк довго думає над прикладом 10 поділити на 2.
— Позабували за літо, — виправдовується вчителька Галина Кобильська. — Згадаємо все. Ми кожному можемо увагу приділити за урок.
Поряд зі школою — медпункт і спортмайданчик.
— На фізкультуру ходимо тільки, коли тепло, — продовжує. — Взимку без фізкультури, бо немає спортзали. Іноді можемо вийти пограти в сніжки.
Щодня в учнів є читання, математика, письмо. На все один викладач. Раз на тиждень — уроки малювання і трудового навчання. Домашніх завдань небагато, основне встигають виконувати у класі.
Середня зарплата викладача у школі — 1 тис. грн. У селі — близько 250 жителів. Клуб розвалився кілька років тому. Дитсадок, сільрада і триповерхова школа розташовані в сусідній Пеньківці. Дороги до села немає. Раз на день їздить рейсовий автобус із Вінниці.
Батьки кажуть, що на них досі тиснуть з Літинської райради, щоб закривали навчальний заклад і возили дітей у сусіднє село.
— Обіцяли, що на школу ні копійки не даватимуть, — каже Олеся Токар.
У районному управлінні освіти заперечують, що на навчальний заклад не виділяють коштів.
— Ми платимо зарплату вчителям і за енергоносії, — пояснює Анатолій Шмигельський, начальник управління. — Батькам пояснювали, що дітки, які навчатимуться в цій школі, гірше адаптовані соціально, рівень навчання трохи нижчий. До них зверхньо ставляться однолітки. Зовсім інший рівень виховання, відсутність уроків фізкультури сказуються на здоров'ї. Деякі батьки мене зрозуміли і повели до школи в Пеньківку. Інші хоч і погоджуються, але продовжують водити до Бруслинівки.
2 
1
Коментарі