Для батумців після революції багато змінилося. У них тепер, наприклад, цілком європейська набережна без звичних смердючих забігайлівок та розкладок із непотребом. Узбережжя виглядає як величезний газон, що переходить у парк, прикрашений неоновими вогнями, фонтанами і громадським туалетом із прозорим скляним умивальником.
По Грузії пишуть підручники з реформ. Однак, не скрізь тут так добре, як у прилеглому до набережної кварталі Батумі. У віддалених селах люди без роботи. Гія, який люб'язно пропонує підвезти нас до траси на Кахеті, каже, що для нього нічого не змінилося.
Олія - наша, консерви - російські, овочі та фрукти - із Туреччини
Цією дорогою переганяють величезну отару овець упереміш із козами та собаками. Але молока у сусідньому магазині немає. На напівпорожніх полицях стоїть українська олія, наші дешеві томатні соуси та соки, обухівський туалетний папір. Крупи, консерви - російські. Овочі та фрукти - із Туреччини. Вдалося скуштувати грузинську шоколадку і морозиво. Смачно. А от місцеве молоко в тетрапаках - смердюча рідина з рослинним жиром у складі.
Супу немає навіть у дорогих ресторанах.
- Суп? Ні, у нас такого не готують. Є хінкалі, хачапурі.
Зрештою, знаходимо ресторан із супом. 25 гривень на наші гроші. Але за кілька хвилин після замовлення підходить власник і попереджає, що курячий бульйон без м'яса. Погоджуємося. Приносять суп із кубика "Ґаліна Бланка".
Не збагну, як можна робити реформи натщесерце?
2 
1
Коментарі
7