Дві вишивки арештантів експонують у музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" у Львові. Вони висять на стіні коридору. Прикріплені на білий папір. Навколо сплетений алюмінієвий колючий дріт. Також розклеїли роздруковані патріотичні новорічні та різдвяні листівки. Їх випускали за кордоном у підтримку повстанського руху в Україні.
— Їх вишили жінки, які сиділи тут у камерах 1949 року, — розповідає заступник директора музею Вікторія Садова. — Робили це в перерві між допитами, хоча режим тюрми забороняв мати біля себе будь-які релігійні ознаки. Тканину брали із власного одягу. Нитки теж випорювали із того, у чому були вдягнені. Голок не було, використовували кістки риби, якою їх годували. Вервички для молитви робили із м'якушу хліба. Ув'язнені священики проводили тайні літургії. Замість хреста складали дві ложки. Коли тут сиділа Олена Степанів (перша у світі жінка, офіційно зарахована на військову службу у званні офіцера. — "ГПУ"), то співкамерниці вишили для її сина сорочку. Окремо манжети на рукави, комір і все інше.
На обох роботах зображена Діва Марія. На верхній вишивці зверху вишитий напис "О Маріє, рятуй нас в неволі. На пам'ятку з тюрми Лонцк. 30.V.49". Інша робота не завершена. Недовишите одне з крил ангела та його лице.
— Під час шмонів усе в камері перевертали з ніг на голову. А вишивку можна було легко заховати під одяг, — продовжує Садова. — За роботою люди забували, що над ними проводять жорстокі тортури. Нижня вишивка зберігалася в фондах музею. Іншу приніс син колишньої ув'язненої Катерини Мельницької. Попросила його трохи розповісти, як мама ту вишивку робила. Сказав, що нічого не знає, бо в родині тема тюрми на Лонцького — табу. Жінка й досі починає плакати, як тільки згадає це місце.
7 
1
Коментарі