— В 2016 году было три волны миграции с оккупированной территории. Самая большая — в декабре, после очередного обстрела на Светлодарской дуге, — каже 50-річний Ілля Безконечний із Донецька.
— Зазвичай, як обстріли, люди масово виїжджають. Це буває взимку перед новорічними святами. Навесні повертаються городи садити. Друга за силою хвиля була в липні. Їхали з Донецька, бо околиці обстрілювали. Не мали куди дівати школярів. У місті було багато зґвалтувань. Усі боялися за життя дітей і своє. І третя традиційна хвиля — на початку осені. Цього року почала виїжджати молодь. Бойовикам урізали зарплати. Більше платять російським військовим.
Ілля Петрович організовує перевезення речей для людей, які виїжджають назавжди. Допомагає перетинати блокпости.
— Спочатку перевозив бізнеси. 2014-й був найврожайнішим. Вивозили обладнання, цілі офіси. Великі компанії — через міжнародні служби перевезення. Їх менше перевіряли. Я переправляв магазини і магазинчики: сантехніки, білизни, весільних суконь, шуб. Цей рік фірм уже не було. Більше возили меблі й дорогі речі з Луганська та Донецька, околиць. Бувало, й на Росію. Туди простіше. За хабар у 10–20 тисяч рублів (4,4–8,8 тис. грн. — ГПУ) ніхто не перевіряє. Вивозили сапи, лопати. Були сейфи зі зброєю, — згадує чоловік.
В інтернеті переселенці обговорюють вивезення майна з окупованих територій. Більшість розуміють, що їдуть назавжди. За два роки правила на блокпостах змінювали кілька разів.
— Сначала можно было вывезти только ручную поклажу. Женщинам — чуть больше, чем мужчинам, — розповідає 44-річна Надія Петрова з окупованого міста Антрацит на Луганщині. — Потім — майно, на яке є документи. Маєте телевізор і чек на нього — вивозьте. За своїми речами їздила вісім разів. Спочатку везла в руках. На останній виїзд запакували великий КамАЗ. Забрали все: каструлі, меблі, старі речі. Дала хабар у 5 тисяч гривень, бо не на все мала документи. Але було фото, як воно стояло в мене вдома, — то пропустили. Хату замкнули і забили дошками.
Родина переїхала в Дніпро. Там купили будиночок без меблів.
— Ми навіть міжкімнатні двері познімали, — говорить Надія. — Навряд чи повернемося. Ще торік мали надію. А тепер переконалися, що війна там не закінчиться. Зроблять Придністров'я. У мене — 20-річний син. Якби ми повернулися, його забрали б в армію ЛНР.
Комунальні оплачують раз на рік
Переселенці з окупованих населених пунктів змушені оплачувати там комунальні послуги. Платять за прибирання території, вивезення сміття, у будинках без лічильників — за воду та газ. Узимку — за опалення.
— Счета приходят регулярно. Раньше говорили за тепло переселенцам не платить, если есть справка. Но власти ДНР требуют все по счетам, — розповідає 39-річна Наталя Логіна з Донецька. — Наш будинок неподалік лінії обстрілу. З 60 квартир жильці лишились у п'яти. Рахунок за тепло отримуємо на будинок. У січні до 900 гривень виходило. Це в нас однокімнатка. Плачу раз на рік. У липні приїжджаю подивитись на квартиру. Маю відпустку на роботі. За минулий рік заплатила 8 тисяч гривень. Шкода, як відберуть житло.
Ті, хто має лічильники, можуть опломбувати їх.
— У меня счётчики на все, кроме газа. Мы позвонили в Донецкий горгаз. Там сказали написать заявление, чтобы поставили пломбу. Обратно включить газ — около 50 гривен. Скорее всего, так же можно поставить пломбу и на воду, — каже Валерій із Донецька.
3 
1
Коментарі
1