— Архітектура нова й нетипова. Таких храмів в Україні більше немає, — каже 30-річна Аліна КОНДРАТЮК, начальник відділу вивчення спадщини Києво-Печерського заповідника. 28 вересня на його території відкрили церкву Спаса на Берестові. Пам'ятку XI–XII cт., що належить до об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО, реставрували два роки.
— Храм — це пам'ятка візантійської традиції. Аналогічні є в Греції та Македонії, — продовжує Аліна Кондратюк. — Митрополит Петро Могила викупив церкву у греко-католиків. Спочатку вони поставили надто високу ціну. Хоч він і був багатий, все ж влаштував показовий виїзд зі зброєю біля храму. Після цього ціну знизили. На західній стіні є напис церковнослов'янською про те, що Петро Могила дореставрував його 1643 року.
З 2007-го церква була закрита.
— Технічний стан був аварійний. У покрівлі — багато дірок, приміщення затоплювало, — розповідає директор науково-реставраційних робіт 64-річний Анатолій Овчар. — Коли з'явилися кошти, по периметру зробили дренажну систему. Тепер вода падає у колодязь. Вологи в приміщенні позбулися за допомогою спеціальної установки. Встановили лавки із підсвіткою. Ввечері тут дуже гарно.
На подвір'ї храму на розпеченій сонцем гранітній плитці гріються троє бродячих псів. Поряд на зеленому газоні стоять нові лавки. Звідси відкривається панорама Дніпра. Із коледжу культури та мистецтв, розташованого через дорогу, чути класичну музику. Кілька туристів читають на стендах історичну довідку про споруду.
Точна дата побудови невідома. Вчені припускають, що її звели за часів правління Володимира Мономаха — з 1113-го по 1125 рік. У літописах церква Спаса на Берестові згадується як усипальниця. Тут поховані діти Мономаха — княжна Євфимія Володимирівна та князь Юрій Долгорукий. Берестове в ті часи було місциною на околиці Києва, де розташовувалася одна з княжих резиденцій.
До храму заходить турист з екскурсоводом. Їх зупиняє наглядачка. Каже, що вхід платний.
— Уперше бачу, щоб за вхід до церкви просили гроші, — говорить англійською відвідувач.
Із гідом рушають до церкви Всіх Святих за 100 м. Там кажуть, що купити квиток тільки в храм Спаса на Берестові неможливо. Слід брати абонемент на відвідування всіх церков за 80 грн. За годину фото- чи відеозйомки треба доплатити ще 2,2 тис. грн.
У кожному з трьох приміщень церкви сидять наглядачки з газетами в руках. Центральне — найбільше. Відвідувачів тут немає. Пахне цементом. Стіни та склепіння прикрашені фресками. З-під фарби помітно цеглу.
— У храмі є одна з первісних фресок XII століття — "Явлення Христа учням на Тивердіадському морі", — каже Аліна Кондратюк. — Ісус явився своїм учням. Апостол Петро вистрибнув із човна і поплив до нього. Але віри в нього було недостатньо й він став тонути. Христос його врятував — витягнув за руку. Фреска займає 80 квадратних метрів, з них розкрито лише 20. Їх можна роздивитися зблизька й розгледіти пензель художника. Видно навіть рельєфні німби над головами святих. Ця унікальна деталь належить до балканської традиції, для нас нехарактерної. Темніший синій колір під фресками — то залишки живопису XVII століття. Коли вони відшаровуються, відпадають від стіни, тягнучи за собою і фресковий розпис.
У кімнаті праворуч від центрального входу розкопана яма, приблизно 2 м у діаметрі. Раніше на її місці стояв меморіал на честь князя Юрія Долгорукого.
— Перед реставрацією церкви територію дослідили археологи. Знайшли поховання XV–XIX століть, — говорить 46-річний Сергій Тараненко, завідувач сектору археології Києво-Печерського заповідника. — Також — цікаві поховальні конструкції. Деякі з них викладені фрагментами давньоруської цегли. Такі бачу вперше.
Третє приміщення храму нагадує музей. На трьох стендах представлені артефакти часів Київської Русі та XV–XIX ст. Є хрести, сережки, залишки зброї, уламки глечиків і зуб вовка. Одна із відвідувачок стає навшпиньки, щоб крізь збільшувальне скло роздивитися жіночу прикрасу, датовану IV–VІ cт. Подібна до двох крихітних грибочків. Жінки чіпляли їх на обруч для волосся.
3 
1
Коментарі