"Вірю в армію, міліцію"

Як сімферопольці ставляться ­до ­подій у Криму

Ольга Іванівна, 65 років:

— Я прожила у Криму майже все життя. Я за приєднання Криму до Росії. Не вірю в народовладдя. Вірю в армію, міліцію. У мене зять застрелився 1991 року, бо змушували прийняти українську присягу, а він залишився вірним Союзу.

Євген, 45 років. Не називає місце роботи, бо українські ЗМІ все перекрутять:

— Київ поки що спить, його бандерівці і влада фашистська затуркала. Але він скоро прокинеться. За Кримом підніметься Донбас, Одеса, Харків. А сімферопольці, які проти приєднання Криму до Росії — це зрадники.

Олег, 45 років, водій таксі:

— Ну, від'єднаємося ми від України, а далі що? Зараз усі кричать "Росія", "Беркут" — герої". А коли курортний сезон зірветься, коли води дніпровської не стане, світло буде по годині на день, вони все зрозуміють. Тільки пізно буде. Вийдуть на акцію, а їх той самий "Беркут" палками битиме по головах. У Росію увійти можна, але вийти з неї — ні. Я все життя живу в Криму, маю бізнес, землю, дім будую. З Росією в мене все відберуть.

Максим, 25 років, менеджер із продажів:

— Ми хочемо залишитися в Україні. Але не треба, щоб до нас Київ ліз. Автономія треба, перш за все, фінансова. Курорти заробляють багато грошей, а вони в Київ ідуть. І не треба нас українізовувати. А то Тягнибок тільки прийшов до влади, одразу сказав: усіх, хто не знає української, будуть саджати.

×