4 березня на Інтернаціональному цвинтарі у Фастові на Київщині поховали письменника та кіносценариста Василя ПОРТЯКА. Минулої суботи о 6:40 він помер у лікарні від серцевого нападу. Йому було 66 років. Залишилися дружина 60-річна Леся, донька Аліса, 39 років, і син 24-річний Орест.
— Спочатку думали, що в тата вірусне захворювання. Коли почав задихатися, зрозуміли, що то пневмонія, — розповідає син Орест Білінчук-Портяк. — У реанімаційному відділенні лікарні він провів 24 години. Великої кількості препаратів його серце не витримало. Помер в один день зі своєю матір'ю. Її не стало, коли йому було 30 років.
Василь Портяк народився в селі Кривопілля Верховинського району Івано-Франківської області. Після школи працював лісорубом і вантажником. Згодом закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Тараса Шевченка. Першу збірку новел "Крислачі" видав 1984 року. Написав шість кіносценаріїв — "Меланхолійний вальс", "Нам дзвони не грали, коли ми вмирали", "Вишневі ночі", "Білий пудель", "Чия правда, чия кривда", "Нескорений", "Залізна сотня".
— Василь народився в легендарних Карпатах, де Михайлу Коцюбинському колись нафантазувалася повість "Тіні забутих предків", що через півстоліття перелилася в екранну чашу фільму Сергія Параджанова. Звідти, мабуть, і його прагнення працювати в кіно, — каже український кінокритик Сергій Тримбач, 68 років. — Він умів побачити в історії велике серце людини — її ніжність, гнів і розпач. Його герої прекрасні у своєму прагненні відчувати світ і будувати його на основах моралі.
2 
1
Коментарі