— Батальйон "Прикарпаття" став першопричиною масового ефекту доміно в зоні Іловайська. Служили-служили й залишили місце служби, оголили фланг і поїхали через всю Україну зі зброєю на шкільних автобусах, — розповідає 7 жовтня на брифінгу військовий прокурор 55-річний Анатолій Матіос.
5-й батальйон територіальної оборони "Прикарпаття" воював у зоні АТО з травня.
— Вони тричі не виконали наказ командування. Ординарець командувача сектору наздогнав їх і дав письмовий наказ зупинитися або почати виконувати хоча б комендантські функції на цій межі. Однак бійці пішли далі. Так само їх зупиняли й віддавали наказ у Дніпропетровську, бійці батальйону його теж не виконали, — говорить військовий прокурор. — Сідаємо на гелікоптер — командувач сухопутних військ, я, мій перший заступник — летимо до Кіровограда, Знам'янки. Посадили в полі вертоліт, ідемо до них. Вони перекрили дорогу — мені соромно це говорити: дехто п'яний, босі, озброєні до зубів, з бойовим комплектом гранат на поясах. Направили РПГ на вертоліт і старший лейтенант Прочук, якому ми оголосили підозру, віддав команду стріляти. Командувач сухопутних військ наказав батальйону прибути до найближчої військової частини, здати зброю, пройти медичне обстеження, помитися, переодягнутися. Отримати квитки на потяг і централізовано відбути додому. Однак вони й тут вчинили по-своєму: поїхали додому колоною зі шкільних автобусів з вибитими шибками, 17 "Уралів" і семи віджатих автомобілів без номерних знаків або зі знаками Донецької області. Можливо, я занадто емоційно говорю. Але органи місцевого самоврядування Івано-Франківської області роблять з них героїв. Не хочу сказати, що там всі є дезертирами, завжди є поводир і завжди є ті, хто йде за поводирем.
Командиру батальйону 43-річному Віталієві Комару оголосили підозру в дезертирстві. Бійці називають обвинувачення безпідставними.
— Жодного наказу стосовно Іловайська я не отримував, — каже Віталій Комар. — Мій батальйон тоді стояв за 70–80 кілометрів від міста, на кордоні з Росією. Мали блокпости в районі 30 кілометрів. Виконували міліцейську функцію — перевіряли документи в людей та на траспортні засоби, виявляли незаконні формування. В той період нас почали обстрілювати з російської території з мінометів та "Градів". Це тривало десь тиждень. Ніхто не помер, але мали поранення. В мене з'явилася інформація, що до кордону стягуються підрозділи тактичних груп Російської Федерації. На той час мав близько 350 бійців. За статутом я був зобов'язаний у першу чергу врятувати здоров'я та життя особового складу. Вирішили маневрувати. Трохи відійшли, три дні чекали наказів. Нічого не отримали. Вирішив іти далі, вже потім нам сказали здати зброю. Вирішили не залишати її будь-де, а доставити в пункт дислокації. Ніякої стрілянини по вертольоту не було. Ми навпаки нормально здали зброю. Стосовно мого п'янства — такого не було. Я фізично не можу вживати алкоголь, бо мав хворобу Боткіна. Навіть у їжі себе обмежую. Й досі не можу розібратися, чому саме нас звинувачують у трагедії.
90 бійців "Прикарпаття" лікуються. Більшість батальйону планує продовжити участь в АТО. Дезертирами себе не вважають, з наказом командира не сперечалися. Продовжують військові навчання поблизу Рівного. Івано-Франківська обласна влада солдатів підтримує, зрадниками їх не вважає.
— На лаві підсудних повинні сидіти всі — від начальника Генерального штабу, міністра оборони й закінчуючи командирами підрозділів, що залишили позиції, — каже 42-річний Дмитро Тимчук, керівник Центру військово-політичних досліджень.
— Не можна сказати, що Генпрокуратура щось перекручує чи бреше, але водночас — це напівправда. В цьому випадку вона гірша, ніж відсутність розслідування. Так, випадки масового дезертирства, про які каже Матіос (Анатолій Матіос — головний військовий прокурор. — "ГПУ"), були. Вони, в тому числі, стали причиною трагедії під Іловайськом. Проте, за нашою інформацією, командування АТО, керівництво Міноборони та Генштабу володіли інформацією, що цей котел може виникнути. Але нічого не зробили для його уникнення. Якщо робимо крайніми дезертирів, то фактично покриваємо винних людей при великих зірках. Маємо говорити про відповідальність всього воєнного керівництва.
3 
1
Коментарі