Щонайменше 7 млн осіб загинули від штучного голоду в Українській РСР протягом 1932–1933 років. Подібні трагедії були на території нашої держави у 1921–1923 і 1946–1947 роках.
Починаючи з 1998-го в Україні на державному рівні вшановують пам'ять жертв Голодоморів — в останню суботу листопада. О 16:00 оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання. Далі відбувається акція "Запали свічку". Кожен охочий може віднести свічку до пам'ятника загиблим у своєму місті.
Цьогоріч День пам'яті жертв Голодоморів проходить під гаслом "Голодомор не зламав".
Винними у злочині Голодомору визнали Сталіна, Молотова, Кагановича, Постишева, Косіора, Чубаря і Хатаєвича
— Ми допитали майже дві тисячі свідків, — розповідає юрист Валерій Удовиченко, 49 років. — Одна жінка розказувала, як її сусідка зарізала двох своїх дітей. Частину м'яса спекла, решту — засолила. Їй дали п'ять років таборів.
Один чоловік хлопчиком жив у дитячому будинку у Вовчанську на Харківщині.Їхній директор отримав вказівку створити з дітей групи для проведення санітарної очистки. Двоє хлопців 15–16 років збирали по селах трупи. Інші копали у лісі поряд із дитбудинком яму для померлих.
Валерій Удовиченко очолював слідчо-оперативну групу СБУ з розслідування кримінальної справи за фактом Голодомору - геноциду в Україні 1932–1933 років. Його провели у травні-грудні 2009-го. За матеріалами справи видав книжку "Геноцид в Україні".
Чому розслідування Голодомору провели тільки через 17 років після здобуття незалежності?
—З розпадом Радянського Союзу владна верхівка, а точніше партноменклатура, нікуди не зникла, — продовжує Валерій Удовиченко. — Відбулося її переформатування. Країною далі керували комуністи і їхні послідовники, які далі впливали на політику та оберігали пам'ятники Леніну. Влада не була зацікавлена у розслідуванні. Тривалий час тема Голодомору лишалася закритою через обмеженість інформації. 1986 року у США почала працювати конгресова комісія на чолі з Джеймсом Мейсом. За 2 роки вони визнали Голодомор в Україні 1932-1933 років геноцидом. Керівництво правлячої Компартії не могло на це не відреагувати. На противагу вони теж створили комісію з вчених тодішнього Інституту історії партії при ЦК КПУ, яка проводила роботу по виявленню документальних матеріалів про голод. Під час слідства знайшли протокол її засідання, датований 16 січня 1990 року. На ньому було визнано антигуманним замовчування голоду. Постановили рішення осудити рішення ЦК КП(б)У з питань проведення хлібозаготівельної політики в республіці, а також вирішено здійснити видання збірника архівних документів та наукових статей про голод 1932-1933 років на Україні. Але з боку держави продовжувалося несприйняття і спротив розкриттю всієї правди. Тільки за президентства Віктора Ющенка з'явилася політична воля. Перед порушення кримінальної справи слідчі СБУ провели перевірку за зверненнями народних депутатів України, голови Українського інституту національної пам'яті Ігоря Юхновського, громадських організацій та ряду громадян України. Матеріали перевірки направили в Генеральну прокуратуру. Керівництво Служби вважало, що рішення про порушення справи мають прийняти саме там. Тоді генпрокурором був Олександр Медведько. Більше 3 місяців документи знаходилися у них. Фактично було саботування у прийнятті процесуального рішення. Згодом Генпрокуратура повернула всі матеріали до СБУ, не порушуючи кримінальної справи. Один із заступників Медведька публічно відповів на запитання журналістів: "Повернули матеріали, бо таке рішення мають приймати слідчі Служби безпеки України, до підслідності яких віднесено розслідування злочину геноциду". Зрозуміло, що це був лише привід, аби самим не приймати рішення. Кримінальну справу порушили 22 травня 2009 року.
Якого періоду стосується розслідування?
— Розслідування мало встановити передумови штучно організованого Голодомору в Україні. Ми починали від 1917 року, коли внаслідок збройного перевороту в Росії до влади прийшов Володимир Ленін. Досліджували створення Української Народної Республіки та її подальшу окупацію радянською Росією. Ленін був ідеологом тоталітарного режиму і його не влаштовувало самодостатнє українське селянство, яке складало основу української людності. Він писав: "Боротьба з селянством по витратам сил і часу у нас буде тяжчою, ніж боротьба з Денікіним, Колчаком, Юденичем і білогвардійськими генералами, бо із кожного селянина виростає новий Корнілов. Ми будемо боротися з селянством усіма наявними у нас засобами, у тому числі тихою сапою". Реалізовувати антилюдську ідеологію Леніна після його смерті продовжив Сталін. Він розв'язав на селі справжню війну. Колективізацією хотів відібрати у селян майно і примусити їх працювати задарма. Спротив сталінській політиці на селі відбувався на всій території СРСР, однак саме в Україні й Північному Кавказі на фоні проведеної українізації він був найсильнішим. Станом вже на 1930 рік відбулося більше 4 тисяч масових селянських бунтів і повстань проти радянської влади. Почали виголошуватися гасло "Хай живе самостійна Україна!". Незважаючи на репресії проти українського населення та каральні акції, спротив селян тривав. Це непокоїло сталінський режим. Під час розслідування знайшли переписку Сталіна з Кагановичем. 11 серпня 1932 року Сталін пише: "Самое главное сейчас — Украина. Дела на Украине из рук вон плохи. Говорят, что в двух областях около 50 райкомов высказывались против плана хлебозаготовок. Признают его нереальным. В других райкомах дела не лучше. Если не возьмемся за выравнивание положения, Украину можем потерять". За чотири дні до цього прийняли так званий закон про п'ять колосків. Я бачив його оригінал. Фактично за збирання колосків могли розстріляти. Закон мав зворотну силу — судити за злочини, скоєні до його ухвалення. Кримінальна відповідальність починалася з 12 років.
Звідки черпали інформацію?
—В Україні таке масштабне розслідування проводили вперше. Не було жодної практики і криміналістичної методики. Для розробки такої методики вивчав матеріали Нюрбергського трибуналу. Саме вони найбільш підходили для організації розслідування геноциду в Україні, оскільки подібно до нацистської Німеччини СРСР також був партією-державою, у якій за Сталіна встановився комуністичний тоталітарний режим. Працювали по всій території держави. Зокрема, у Криму та західних областях. Хоч голоду там не було, могли виявитися документи і свідки. До моєї групи входили 174 слідчих, оперативників і працівників архівних підрозділів СБУ. Останні місяці додому не їздив. Спав у кабінеті — і знову брався за роботу.
Охопили всі існуючі архіви України — від місцевих до центральних державних і галузевих. У Харкові знайшли документи медекспертиз тих років. Усі висновки зводилися до однієї причини — голод і похідні від нього хвороби. Хоч деякі дивували. Наприклад, причиною смерті восьмирічної дитини назвали старече виснаження.
У Міністерстві внутрішніх справ опрацювали 1022 кримінальні справи того періоду про канібалізм. Люди божеволіли, не розуміли, що роблять. Траплялися випадки трупоїдства. Колишній співробітник МВС розповів, що у 1960-х з Москви надійшла вказівка знищити ці справи. Розпорядження проігнорували. Після перегляду тих документів не спав усю ніч. Жахіття стояли перед очима.
Чи співпрацювали з іншими державами?
—Нам допомагали люди з Білорусі, Молдови, Польщі, Великої Британії, США, Німеччини, Італії, компетентними органами надавалась правова допомога. До справи долучили матеріали про щоденник британського журналіста Гарета Джонса, який зумів поїздити по Україні без супроводу спецслужб. Писав, що люди мруть, бо у них влада відбирає хліб. Те саме повідомляли у своїх звітах консули Італії та Німеччини. Комуністи всі зусилля спрямовували на те, щоб приховати реальний стан справ. На звернення офіційно відповідали: "Ніякого голоду немає". Демонстрували фотографії селян за столами, заставленими всілякими харчами. Коли в Радянський Союз приїздили закордонні журналісти, їх возили "потьомкінськими селами".
У російських архівах є 305 документів, які стосуються Голодомору. Це відомо завдяки нашим історикам, які мали змогу працювати там у 1990-их. Опубліковано 83. На початку слідства я підготував клопотання до їхньої генпрокуратури. Просив надіслати копії цих документів. Додавав список. Відповідь отримав під кінець слідства: "Оставить без исполнения". Без жодних пояснень.
Які результати розслідування?
— Справа налічує 330 томи. Один — це приблизно 300 сторінок. У суд їх везли бусиком. Слухання в Апеляційному суді Києва відбулося 13 січня 2010 року. Винними у скоєні цього злочину визнали керівництво більшовицького тоталітарного режиму: Сталіна, Молотова, Кагановича, Постишева, Косіора, Чубаря і Хатаєвича. Справу проти них закрили, бо ці люди вже померли. Справи проти співучасників та виконавці цього злочину не порушували. Можемо це зробити, коли буде запит українського суспільства на проведення такого масштабного розслідування.
Постанову можна було оскаржити протягом семи днів. Цього ніхто не зробив. Читав у пресі заяву Євгенія Джугашвілі — онука Йосипа Сталіна. Він вимагав порушити кримінальну справу проти співробітників СБУ і суддів через образу, завдану його діду. Однак офіційного звернення не було.
Сумна спадщина тоталітаризму і геноциду проявлятимуться ще довго. Наслідки видно і зараз. Цьому свідчення події на сході України, коли агресивну гібридну війну проти України, розв'язану РФ, підтримала деяка частина населення Донецької та Луганської областей. На ці території у вимерлі від голоду села, масово переселяли тисячі росіян з РФРСР. Це призвело до заміщення українського населення російським, нащадки якого і на сьогодні культурно і ментально себе ідентифікують з РФ. Саме антиукраїнськими діями був факт 3 травня 2014 року в Донецьку - публічне спалення Національної книги пам'яті жертв Голодомору та прапора України.
1 
1
Коментарі