— Ми спали прямо в залі очікувань. Вночі діти прокинулися, бо дуже змерзли. Сильно зголодніли, випрошували їсти, — каже 39-річна Надія Касянчук, вчителька Класичної гімназії при Львівському університеті ім. Івана Франка.
У суботу, 21 квітня, близько 14.00 з групою школярів вона повернулася із Канади. Їх затримали на добу в аеропорту Варшави.
14 учнів 7-10-х класів у супроводі чотирьох учителів літали в Канаду на 12 днів. Їх запросили директори шкіл штату Альберта за програмою обміну. Школярі жили у тамтешніх сім'ях.
— Батьки чекали своїх дітей ще у четвер, — розповідає Надія Касянчук. — У середу ми прилетіли з Едмонтона до Торонто вчасно. Але літак до Варшави спізнювався на годину. Ближче до реєстрації повідомили, що цього дня він взагалі не полетить через технічні проблеми. Нас поселили в готель поблизу аеропорту. Спати лягли опівночі, вранці поснідали в готелі, пообідали.
По обіді приїхали в аеропорт Торонто. Там були величезні черги, бо тривала реєстрація на два літаки — на рейсовий і той, що запізнювався відучора. Працівники аеропорту зв'язалися з польськими колегами. Казали, у Варшаві нас чекатиме літак до Львова.
У Варшаві були о 13.17. А наш літак — польської авіакомпанії "ЛОТ" — полетів півтори години тому. Нас попросили почекати.
Минуло майже 3 години, до нас ніхто не підходить. Я здійняла галас. Діти голодні, змучені. Ні їжі, ні води з собою, бо в літак було заборонено брати. Про поселення в готель вони навіть слухати не хотіли. Показали, що можна спати на лавках на дитячому майданчику. Це такий огороджений куток, де грається малеча. Там лавки металеві. Ми вирішили лягти на підлогу, вона хоча б ковроліном укрита. Накрилися тонкими ковдрами. Під голову нам дали подушки з літака.
У Варшаві групі запропонували летіти до Києва, а звідти — до Львова.
— Але нам усім у тому літаку не вистачало місць. Працівники аеропорту добре знали, що їде група неповнолітніх. І розділяти її не можна. Вчителі несуть відповідальність за дітей, — продовжує Надія Касянчук. — Найгірше, в учнів у четвер закінчилася страховка.
— Я аж почала заїкатися, як приїхала додому, — каже Квітослава Кравчик, 12 років. — В аеропорту було нереально холодно. Заснула опівночі. Проснулася від холоду через дві години. Усім ковдр не вистачило. Накривалися куртками, хто мав. Хотіли пити — просили працівників аеропорту, щоб дали теплого чаю. Ті не реагували на нас. Ми ходили за ними годину, дві, може, й більше, і аж тоді нам дали по півлітровій баклажці холодної води. У Торонто не всі встигли поїсти. Просили дати що-небудь. Перед сном нам принесли мацюпусенькі порції — дві капустини броколі, котлетку. Зал очікування — на другому поверсі, за його межі ми не мали права вийти.
— У мене болять досі спина і шия, — каже 15-річний Михайло Петелицький. — Мене там протягнуло, коли лежав на підлозі. Зразу не відчував, а в неділю вдома прокинувся — головою ні туди ні сюди. Ніби скрутило всього. Нам же до 12 години ночі в тому аеропорту не давали ні ковдр, ні подушок. Я дуже хотів спати, і ліг просто на підлогу. Потім принесли, але подушка розміром, як моя голова була, не більша. Ми позакутувались, попритулялись один до одного. Але заснути ніяк не могли — в очі било світло від ламп.
У суботу об 11.50 вилетіли до Львова. Прибули о 14.00.
Польська авіакомпанія "ЛОТ" визнає вину за запізнення літака з Торонто. Пояснює серйозною поломкою перед вильотом. Готова виплатити компенсацію кожному клієнту до кількох сотень євро за годину спізнення. Але не відшкодовуватиме за незручності під час ночівлі в аеропорту. Запевняє, якби польські прикордонники продовжили школярам візу, могли б надати їм готель. А так діти не мали права покинути транзитної зони.
3 
1
Коментарі