Учора Верховна Рада оголосила окремі території шести областей України — Вінницької, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької — зонами надзвичайної екологічної ситуації.
Найбільше постраждала від повені із західноукраїнських областей Івано-Франківщина — Тисменицький, Тлумацький, Галицький, Снятинський та Коломийський райони. Уночі 26 липня у Дністрі вода піднялася на 10 м.
— Такого ще не було. Максимум рівень води сягав 7 метрів, — каже еколог, професор Національно-технічного університету нафти й газу Олег Адаменко, 72 роки.
Зранку 27 липня жителі придністровських сіл вивозять майно із будинків. На вантажівки складають побутову техніку, килими, матраци. Женуть худобу в безпечні місця. У селі Стриганці Тисменицького району корови та кози плавають на подвір"ях. Птиця та дрібні свійські тварини загинули.
— Ніч не спали, слухали, чи вода підходить. Ніхто не сподівався страшної повені, до останнього думали: мине. Одіта була, сидячи задрімала, чую — вода через підлогу просочується, — розказує мешканка приміського села Вовчинці Катерина Худяк, 70 років. Згадує, що 1969 року, коли була повінь, вода підійшла тільки на подвір"я. Їхню хату оминула.
— Бачите, доки вода була — майже під вікнами, — показує на змокрілі стіни будинку. — В оселю під підлогу заходила, бо двері у нас герметичні.
— Без світла ми не могли зорієнтуватися, речі рятували при свічках, — каже невістка Людмила. — Дивани та подушки складали на табуретки. Почало шаріти десь о п"ятій ранку, дивлюся — пожежна машина їде. Дорогою три хлопи бредуть по пояс у воді.
Люди скаржаться, що не було жодного сповіщення про надзвичайну ситуацію.
Сім"я Худяків очищає від мулу будинок, гараж. 14-річний Тарас обтирає ганчіркою посуд, банки з огірками та помідорами. Це все, що лишилося з консервації. Городина від води зіпсувалася, люди перебирають викопану гнилу бульбу.
Потерпілі чекають від держави на виплати компенсацій. Із полиць магазинів за кілька днів зникли свічки, хліб та питна вода.
Ніч не спали, слухали, чи вода підходить
— Нам треба підлогу всю міняти, — проводить до хати Ярослава Храбатин, 54 років. У приміщенні відчувається запах плісняви. — Зараз найти дошку неможливо. А як не зірвемо стару, то на зиму лишимося без підлоги.
— Най нам повернуть утрачені заощадження. За ті гроші, що я мала на книжці, зроблю собі сама ремонт у хаті, без допомоги держави, — каже Катерина Худяк. — А то дали мені псячу пенсію, бо пси депутатів більше коштують.
У селі Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області в суботу зранку зникла асфальтована дорога. Вода у Чорному Черемоші піднялася на 3 м і пішла на село. Шлях до райцентру перетворився на десятки бурхливих рівчаків.
— Од присілка Бережниця, де я живу, до сільради зо три кілометри. Пішки йти хвилин із 40. А я жінку добрих дві години кучював (проводив. — "ГПУ"), бо дороги нема, наче бульдозером поорав, — розповідає будівельник 23-річний Василь Павлюк. Чоловік одружився минулої неділі з 20-річною Валентиною Харук. — Я ще так — халавки на штанах закотив і йду. А жінка — в білій сукні, з вельоном — перескакувала через рови. Гості за нами, позбивали туфлі. Усі ноги замочили. Таке весілля на все життя запам"ятаю. За півроку день вибирали — і таке попало. Кликали гостей із 80 хат, прийшли йно з 43-х — негодні люди були дійти. Мости через ріку ще в суботу знесло.
Від проливних дощів на Закарпатті постраждали Рахівський, Тячівський, Хустський, Свалявський та Міжгірський райони. Найбільше лиха зазнали жителі Тячівщини — села Калина, Руське Поле, Грушово, Руська Мокра, Тересва.
У селі Руське Поле за 1 км від автотраси Мукачеве–Рогатин підтопило тисячу дворів. Тут живуть 5,5 тис. людей. Центром села протікає річка Стара. За селом — Теребля. 26 липня рівень води у Старій піднявся на 3 м. Залило городи, вулиці, підвали та будинки.
— Вода прибувала надто швидко, — розповідає секретар сільської ради Розалія Бронтерюк, 51 рік. — О восьмій ранку виходила у двір погодувати птицю — ще було спокійно, а о 8.15 вода була вже на сходах хати. Я перелякалася, швидко закрила котів і псів, щоб ті зо страху не повтікали з дому. До вечора річка розливалася і розливалася. Коли стемніло — вода вгомонилася.
Жінка показує на посірілі від води стіни свого будинку.
— Востаннє малисьме повінь два роки тому — у червні 2006-го, — веде далі. — А перед тим — 1998-го й 2000-го. Коли вода підступала, люди дуже перелякалися. Хто міг, забирав із стаєнь худобу і відводив до родичів, котрі живуть на бережку. Ко міг — брав найнеобхідніше і теж перебирався повище від ріки. Ко не мав куди йти — сидів у хаті й чекав, що вже буде далі.
— У центрі села — води по коліна, — показує Наталія Роман, 54 роки, з вул. Московської. — На нашій вулиці — до двох метрів. У мене чоловік на заробітках був у Чехії. Я йому подзвонила, розказала, що біда. У неділю Міша приїхав. Боявся, щоб вода мене не знесла.
Жінка виносить із літньої кухні килим.
— Сушу коври, паласи, дивани, — каже. — Міша меблі по обіді виноситиме. Най просохнуть, доки є сонце. Боїмося, щоби ся дерев"яні меблі не потріскали від води. У мене холодильник згорів, насос-безбашенка. Підтопило котел, конвектор. Зіпсувала вода мішок цукру, два міхи муки, консервацію. Замочило город — не знаю, виберу хоч пару міхів картоплі чи вся зогниє? Чоловік підсчитав, що маємо збитків на 5–6 тисяч гривень. Виходимо документи, щоб хоч да шо держава вернула.
На вул. Стефаника найбільше постраджала родина Бацаїв.
— Десять пітят (курчат. — "ГПУ") потопилося, — зітхає 30-річна Тетяна Бацай. Жінка виходить із двоповерхового будинку. — На першому поверсі вода була по коліна, а у дворі — перебачте, до задниці. Уся побутова техніка погоріла, у коморі затопило чотири мішки пшениці. Вода прийшла за півгодини, — згадує. — Ми з чоловіком вибігли на вулицю і почали набирати від сусіда у мішки пісок. Гатились"ме ним поріг хати, щоб не пустити воду в дім. Але вона прорвалася. Діти повтікали на другий поверх, а ми виносили меблі на вулицю і складали на підвищення. Тепер усе посиріло, воняє. У нашій хаті за 10 років се вже третя вода. Раніше нам ніякої помощі від держави не було, і тепер нич ся не надієме.
Через негоду родина Ільковів не могла поховати небіжчика 56-річного Миколу.
— Батько помер у четвер, — розповідає Любов Марко, 35 років. — Мав хворі легені. Хоч молодий був — 56. Із лікарні відвезли"го до морга. Думались"ме у суботу хоронити — та де там: у п"ятницю зрана село залило водою. Не мож було в Руське Поле заїхати. Вода стояла по вулиці так, що мусіло тіло тата пролежати в морзі до суботи. Лем у неділю загреблисьме"го.
П"ять днів поспіль жителі Львівщини, що потерпіли від негоди 23–25 липня, виносять воду та намул зі своїх обійсть. Обіцяної владою матеріальної допомоги ще ніхто не отримав.
— У ніч на п"ятницю біля нашої хати зсунулася гора. Вода з шаленою швидкістю хлинула на подвір"я, вулики затопила, — розповідає 81-річний Євген Мальгівський із села Бусовисько Старосамбірського району. — Неподалік ясени ростуть — вони воду трохи зупинили.
У Бусовиську — 250 хат, половина — підтоплені. Вода вийшла з берегів Дністра.
Євген Мальгівський у гумових чоботах вичерпує біля свого будинку заболочену воду, гноївку та намул. Його дружина, 72-річна Мілія Іванівна, виносить наповнені відра за ворота.
— Ні одна бульбочка не вродиться. Усе у гною: дай Бог, щоби ще якої епідемії не було, — каже Євген Васильович. — Тут недалечко від гори нахилився стовп із високовольтною лінією. Казав енергетикам, від нього можна біди чекати. А вони відповіли, що це не їхня справа. А чия?
На подвір"ї 36-річного Володимира Поповича сушаться меблі.
— Усе в кухні підтопило, підлогою пішов грибок, — каже господар. — Треба робити ремонт. Ми жалобу в сільраду писали, але ще нічого не отримали. Та й за тисячу гривень багато не зробимо.
У селі Спас на Старосамбірщині підтопило продуктові крамниці. Селяни змушені по харчі їздити в райцентр.
— П"ятий день на чаю сидимо, — стомлено говорить 62-річна Марія Мартиняк. — У магазин учора тільки мінеральну воду привезли. Газ відключили — нічого не звариш. До Старого Самбора важко заїхати — електрички не ходять, а маршрутки переповнені. Повінь сягнула криниці, тепер немає звідки набрати чистої води.
Жінка веде на город — весь урожай змило водою. Молоді дерева повінь повалила з корінням.
— Тут були огірочки, капуста, кукурудза, — схлипує господиня. — Ми з чоловіком на пенсії. Із чого ж тепер житимемо? Хату ще торік у листопаді застрахували. Та ніхто зі страховиків і не поцікавився: живі чи повмирали.
Її чоловік 67-річний Валерій Стрельніков звернувся до старосамбірського відділення страхової компанії "Оранта".
— У нас затопило все: циркулярку, бензопилу, пральку, — каже господар. — Страховики вимагають довідку, що техніка зіпсована. Такий папір можуть дати лише в майстерні із Самбора чи Дрогобича. Спеціалістові прилади треба показати. Для нього машину винаймати. А грошей-то на бензин немає.
Олександра та Анатолій Паксютови застрахували майно на 11 тис. грн. Виплат ще не отримали.
— Із дня на день страхових агентів чекаємо. Нема, — непокоїться Анатолій, 54 роки. — Ми залишилися без корму для худоби. Хотів одну корову продати. Так мені за неї 2,5 тисячі запропонували. Розумію, вона схудла, але ж не наполовину.
У Старосамбірському районі по матеріальну допомогу звернулися 1700 потерпілих. Гроші виплатили господарям 270 дворів — 317 тис. грн. Місцеві чиновники підрахували, для ліквідації наслідків стихії району необхідна вдесятеро більша сума.
25-річну Людмилу Будяну із села Тарасівці Новоселицького району на Буковині до пологового будинку доправляли БРДМом — бойовою розвідувальною дозорною машиною. У Людмили та Івана народився син. Подружжя Будяну має двох доньок — старшій 5 років, молодшій — нема й року.
Минулої п"ятниці у річці Прут почала стрімко підніматися вода. У Тарасівцях із 1717 дворів затопило 1600. Садибу Будяну теж. Людмила дісталася до Дому молитви.
— Десь три години просиділа там, — згадує жінка.
При собі вона мала необхідні ліки, халат, нічну сорочку, капці.
За Людмилою приїхала бронемашина. Жінку вкрили ковдрою і зверху на БРДМі повезли до лікарні. У суботу Будяну народила хлопчика, вагою 3,5 кг. Хочуть назвати його Мойсеєм, бо за біблійною легендою того виловили у кошику з річки.
Затопило і найбільший на Західній Україні Калинівський ринок у Чернівцях, який розташований на 32 га. На ньому торгують майже 10 тис. осіб. Продавці викидають зіпсований товар, а дещо продають за півціни.
— Отак Бог нас під одну мірку зрівняв — хто був багатий, став бідний, — каже підприємець Галина Коханюк, 49 років. — У момент усі залишилися без куска хліба.
"Калинку" планують відкрити 10 серпня.
В Ямполі на Вінниччині вода почала спадати.
— Ні дньом, ні ноччю не спали. Бо вода з-під гори ключом била, — розповідає 51-річна Людмила Белінська. — Городи по ту сторону дороги геть затопило, навіть кукурудзи не було видно.
Найбільше постраждали жителі вул. Молодіжної. Їх будинки по вікна залило.
— Усе, що по крупинці додому 20 років зносила, все залило, — йде в свою хату через залиту по пояс вулицю 44-річна Світлана Озаринчук. — Я на заробітки в Київ їздила, щоб холодільнік купити, щоб мебель поставити. Он білу стєнку недавно купила в спальню. Та тут один тільки шкаф більше тисячі гривень стоїть!
У хаті тхне цвіллю. Вода нанесла мулу.
— Чого вони не казали, що вода прибуває? — затуляє обличчя і плаче 56-річна Вікторія Вихристюк. — Тренділи тільки, що ситуація під контролем, зберігайте спокій. Якби ж ми знали, то все повиносили б до сусідів. Он через вулицю нікого не залило! Чекає нас голодна смерть. Хіба ж картошка після такого виживе? Та вона вже погнила.
На парканах розвішані оголошення — постраждалих запрошують на центральну площу біля церкви. О 9.00 буде сніданок, о 14.00 — обід, а о 17.00 — вечеря. Працівники райдержадміністрації допомагають людям правильно оформити документи про відшкодування збитків. Усього в Ямполі залило 190 будинків. Воду привозять молоковози та спиртовози із свердловини в селі Дзигівка.
Чекає нас голодна смерть. Хіба ж картошка після такого виживе? Та вона вже погнила
— Як побачу бочку з водою, звоню своїм зразу, щоб виходили набирати, — розповідає 49-річна Анна Голованчук. — Бо графіка у них немає. Але приїжджають часто.
Біля бочки з водою зібралося вісім людей. Хлопці років з 10–12 беруть по відру, старші жінки — по два. На ємності напис "вогненебезпечно".
— Водітель казав, що з цеї бочки воду можна пити, — говорить 27-річна Тетяна Пилипко. — У ній до цього спирт возили. А от у тих, що з-під молока технічну воду возять. Це вже майже тиждень так живемо. У перші дні ще й світла не було. Тепер хоч відновили. А з водою наладиться не раніше, ніж річка відійде.
За підтоплений дім виплачують 50 тисяч доларів страховки
У страхових компаніях "Провідна" та "Оранта" кажуть, що зможуть дати інформацію про своїх постраждалих клієнтів після п"ятниці, коли матимуть повну статистику.
— Нині на Західній Україні люди починають масово страхувати майно, — каже директор вінницької філії страхової компанії "Універсальна" Юрій Краківський. — Дзвонять, коли вже калюжка з"являється біля порога. У таких випадках відмовляємо. Ми не страхуємо від повені життя людей і загибель худоби та птиці — тільки будинки. За страхування дому людина в середньому платить на рік 150 доларів. За зруйнований будинок виплачуємо приблизно 50 тисяч доларів. За пошкоджений частково страховки не видають. У Вінницькій області в усіх компаніях застрахувалося приблизно зо 30 людей, переважно в Ямпільському та Могилів-Подільському районах. У нас поки що не було клієнтів, чий будинок знесло б повністю.
3 
1
Коментарі