— Краще б ми по карасів поїхали, — махає рукою 41-річний Микола Рудько з міста Ірпінь Київської області. 21 вересня на нього та чотирьох друзів напала рись.
— Нас є п"ятеро старих друзів, — каже Микола. — Я, Вітя, Ігор, Юрко і Геннадій Михайлович, полковник у відставці. Їздимо на халтури, ми зварники, на охоту і рибалку. Так було і 21 вересня. Пречиста, робити не можна. Пішли по гриби.
Микола Рудько із 53-річним Віктором Ковальчуком, 49-річним Ігорем Пазюком, 50-річним Юрієм Матохіним і Геннадієм Солмановим, 66 років, поїхали на Житомирщину.
— Погнали по лісах через села: Небрат, Галинка, Великий ліс, Мірча, Леоновка, Кухарі, Кропивня. Куди не заїдемо — купа людей, а хотілося першими зайти. Заїхали до Нової Гути в Малинському районі. Бачимо: вирулює з лісу бабка з цуциком. У руках повне відро грибів і ще кошик. Я з Миколою і Юрою пішли в зарослі, інші лишилися біля машини. Десь за годину я півтора відра назрізав: білі, варшавські, шампіньйони.
Несподівано на Юрія вискочила рись. Стрибнула на спину і відскочила. Розідрала куртку.
Треба було швидко рішати, чим жертвувати: лицем чи рукою
— Думав, дика собака. Потім розгледів: руда, у плямах, — згадує Микола Рудько. — Давай її гнати, матюкатися, палкою лякати. А їй хоть би хни. Шипить, кидається. Пащу відкрила і вчепилася кігтями. У мене це все досі перед очима. Треба було швидко рішати, чим жертвувати: лицем чи рукою. Закрив лице рукою і повалив її на землю. Став душити, ножа дістав, ударив у шию і передню лопатку. Зверху ще Вітя кинувся, давай колошматити її в бік. Вона минут 15 конала, явно не хтіла здихати.
— Коли я почув рись, то не повірив, — додає Ігор Пазюк. — Яка рись, думаю. Лося, кабана, оленя, зайців і вовків бачив, але не рись. Прибігли з полковником, а з Колі кров хлище, брова порвана, рука погризена. Давай його коньяком мити, перекиссю. 100 грам налили.
Чоловіки сховали тварину в багажник. Миколу повезли в лікарню міста Буча Київської області.
— Лікар не вірив, що рись покусала, доки багажник не відкрили, — каже Микола. — Весь перший поверх збіг дивитися. Зашили мене, вкололи антибіотики, знеболювальне. Три прививки. Рука досі болить. Дружина була в шоці. Від одного вигляду тих лап ледь не впала.
Загибла тварина — дорослий самець вагою 20 кг. Санепідеміологи з Вишневого не виявили в нього сказу. Остаточні аналізи будуть за три місяці.
— Я навіть у літературі не читав про випадки, що рись нападає на людей, — каже 40-річний Володимир Борейко, директор Київського еколого-культурного центру. — Рись — це розумний хижак, завжди ховається від людини. Це ж не заєць і не їжак. Мабуть, її хотіли зловити, а тварина оборонялася. Хижий звір може напасти у трьох випадках: через сказ, коли взимку поранений чи голодний і весною, коли самка захищає дитинчат. В Україні рисі водяться споконвіку. Зараз їх десь півтисячі. Найбільше — на Поліссі, у Карпатах і в Київській області. Від інших котячих відрізняються коротким хвостом і китичками на кінцях вух.
1 
1
Коментарі