— На рынке недвижимости — бедлам. В Севастополе построили два новых дома на улице Симонка. А сдать не могут. Застройщик не уплатил кому надо. Два месяца пустуют. Люди вложили деньги, а пожаловаться некому. Одни отправляют в полицию, другие во власть, третьи еще куда подальше, — розповідає 32-річний Олексій Бєлоухов із агенції нерухомості "Мила".
— За останній рік ціни підвищилися, — продовжує. — Житло купують і продають, але не в усіх районах. У Ленінському, Бахчисарайському, Сакському, Євпаторійському квартири можуть продавати рік і два. А от у Севастополі, Сімферополі, Ялті та Феодосії — ціни високі. Сюди відправляють російських офіцерів. Квартири їм купує Росія. Обирають елітні — двоповерхові та триповерхові. Ще й мають пільгу на сплату комунальних.
Середня вартість квадратного метра житла у Криму становить 36,5 тис. рублів або 14,6 тис. грн. Середня зарплата — 13,5 тис. рублів або 5,535 тис. грн. На "квадрат" треба працювати три місяці.
— Окремо рахують покинуте. Влада півострова кілька разів намагалася переписати ті квартири. Але немає доступу до єдиної бази нерухомості Криму. Придумали схему, за якою відбирають оселі переселенців. Якщо за минулий опалювальний період є борг 50 тисяч рублів або 20,5 тисячі гривень, то скликають понятих, вибивають двері й заселяють нових людей. Нещодавно звільняли так квартири для будівельників Керченського мосту. Їм пообіцяли житло, якщо нікуди не дінуться на зиму.
Купують квартири лише росіяни.
— Свою квартиру продавала два года, — говорить колишня жителька Керчі 37-річна Юлія. Нині живе в Одесі. — Коли анексували Крим, вирішили, переїдемо в Україну. Збиралися швидко. Чоловік працював на риболовецькому судні. Я покинула бізнес — мережу соляріїв. Кілька продала по собівартості, решту — зачинила. Мали двокімнатну кредитну квартиру. Залишилося виплатити 50 тисяч гривень. Усі документи, які могла — забрала.
Юлія має юридичну освіту. 2014‑го почала переоформляти житло на продаж.
— За російськими законами мала зняти з обліку в Україні та поставити на російський. Кредит не гасили. Російська сторона взяла її в реєстр як власну, а не заставну. За коробку цукерок і пляшку коньяку, — каже Юлія. — Аби оформити це все, зробила російський паспорт. У грудні 2014 року виставили на продаж. Із жахом згадую оглядини. У нас дивляться, аби була добротна сантехніка, хороші вікна, рівні стіни. Росіяни приколупувалися до меблів, килиму, занавісок. Пройшло кілька місяців, і я роздала все знайомим. Пропонувала порожнє помешкання.
2015-го продажем займалося агентство, на яке написала довіреність. Сама переїхала до родини. Квартира біля порту, в багатоповерхівці, тепла. Ще кілька разів пробувала поміняти на Одесу. Але за півроку жодної пропозиції не дали. Одесити дивилися як на диваків. Щодня маклер писав про показ квартири. Але ніхто не купував. У Криму не діяла іпотечна програма, яка працювала в Росії. Житло можна придбати лише за готівку в рублях.
У листопаді цьогоріч продали двокімнатку росіянці з Магадана за 20 тисяч доларів. Мусила знизити ціну вдвічі. За два роки набігло 48 тисяч гривень боргів за комуналку. Взимку виходило до 3 тисяч, улітку до тисячі. Водою не користувалися. А порахували, ніби всі троє приймали по ванні щодня.
За два роки анексії обміняли 57 квартир
2014-го та 2015 року були популярні обміни житла між переселенцями до Києва та тими, які хотіли б жити у Криму. 43-річний Віталій Ландєв переїхав зі столиці до Феодосії. Його житло розташоване за 5 хв. від моря. В столиці залишив переселенцям двокімнатне помешкання.
— Условия жизни здесь хуже, чем в столице. Вода по часам, свет тоже. Даже газ исчезает. Въехал в однокомнатную студию. Посмотреть не мог. В Киеве подписал документы на право собственности, — розповідає Ландєв. — Коли приїхав, зрозумів, що мої документи там силу мають. А їхні підписи й передача нотаріуса тут — ні. У мене астма, тому потрібне морське повітря. Родина мене не підтримала. Усі залишилися в Києві.
За даними місцевих агенцій нерухомості, за два роки анексії у Криму обміняли 57 квартир. Переважно — між Києвом і Севастополем та Одесою й Керчю.
3 
1
Коментарі