Малюнки Никифора на макулатурному непотребі показують у Києві

 

— Усі хористи в зборі? — священик у сірій ризі одягає на шию масивний хрест. 16 травня він прийшов до столичного Музею українського народного декоративного мистецтва, аби освятити виставку лемківського художника-примітивіста Никифора.

Митець народився 1895-го у глухонімої лемківської жебрачки. Все життя провів у польському курортному місті Криниця. Зробив кількадесят тисяч малюнків. Рекордна ціна за його роботу, встановлена у Польщі, близько $3 тис.

— Сьогодні день Святого Никифора. Це організатори спеціально так підгадали? — каже отець.

— Співпало! — лунають із натовпу жіночі голоси. Священик заводить великодню пісню. Щедро бризкає свяченою водою гостей із Польщі. На відкриття виставки приїхала делегація з 11 осіб.

— Никифор був вуличним художником. Ходив по Криниці з капелюхом і жебракував. Жив із того, що продавав на вулиці свої малюнки, — каже директор музею художника у Криниці Збіґнєв Воланін. — Малював з ранку до вечора.  Більшість його робіт були знищені у 1920-1930-х. Тоді ніхто не шанував його творчості. Я у Криниці розмовляв із кількома мешканцями, які зізналися, що їхні родини палили його малюнки в печі. Він був людиною з гонором. Якщо хтось давав якусь булку, розраховувався малюнком. Казав: "Колись ці роботи висітимуть у галереях, усі прагнутимуть їх мати". Саме так і сталося.

Малюнки аквареллю та гуашшю розвісили на другому поверсі. На них — церкви, палаци, пейзажі Бескид. Намальовані на макулатурному непотребі — пакуваннях, старих чернетках.

— Немає слів, щоб виразити захоплення, — каже директор столичного музею Івана Гончара 62-річний Петро Гончар. Розглядає роботу "Святий" 1960  року. На ній зображена постать із жовтим німбом. На другому плані — двоповерховий будинок і ліс. — Для мене наївне малярство — найпрекрасніша реакція на світі. Французькому примітивісту Анрі Руссо заборонили здобувати академічну освіту маляра, інакше б він пропав. Я кілька років був у журі конкурсів серед художніх шкіл Києва. Дитина 6-8 років малює шедеври, бо не знає, що не вміє малювати. Вона бавиться. Потім це враз зникає. Її починають учити малювати кубики, сфери. Вона бачить, що не вміє правильно зобразити кубик. Значить, не вміє малювати. З'являється комплекс, і дитина лишає цю справу. На щастя, Никифор не знав, що не вміє правильно малювати. Він залишився дорослою дитиною.

Никифор помер від туберкульозу 1968 року. Виставка його робіт триватиме до 30 червня.

×