Тіло львів'янки 60-річної Віри Подлевської знайшли вранці 7 березня на тротуарі в італійській столиці Рим. Кажуть, вона вистрибнула з четвертого поверху будинку, в якому доглядала 90-річну італійку. Начебто через те, що роботодавці з нею не розрахувалися.
— Віра давно в Італії працювала. Років 10, може, й більше. Доглядала бабку. Не жалілася, не нарікала, зараз же всім важко, — каже сусідка покійної Іванна Іванівна, 56 років.
Віра Подлевська жила з чоловіком та батьками у квартирі на вул. Личаківській у Львові. Дві дорослі дочки із сім'ями живуть окремо в особняку. Старша має двох дочок-близнючок.
— Батькам Віри майже по 90, але вони здорові люди. Внуки кілька днів боялися сказати їм про трагедію. А самі аж почорніли з горя. Віра часто приїжджала, подарунки привозила. Останній раз її літом бачила. Вона погарнішала. Трохи поправилася, але їй то до лиця було. В Італії зробила операцію на оці — глаукому лікувала. Мала через тиждень до Львова назавжди повертатися, документи збирала. Розказувала мені її мати, пані Марія, що в четвер, 3 березня, Віра дзвонила. Казала, чекає, коли з нею італійка розрахується. Може, не дали їй грошей і Віра з відчаю таке зробила? Але ми не віримо, що вона могла на себе руки накласти. Була віруюча, дітей своїх любила. Хіба могла їм таку біду зробити? Якби я взнала, що їй хтось допоміг випасти — більше повірила б. Італійська поліція ніколи за наших заробітчан не заступиться. Кажуть, розглядають версію, ніби у Віри голова закрутилася і вона випала з вікна. Зять покійної зібрав документи й поїхав забирати тіло.
Голова Християнського товариства українців Італії Олесь Городецький одним із перших дізнався про трагедію. Його організація допомагає заробітчанам юридичними порадами, надає психологічну підтримку.
— Трагічні випадки з нашими земляками в Італії не поодинокі, — розповідає. — На рік трапляється до п'яти самогубств. І це тільки офіційні цифри. Багато наших заробітчан тут психологічні розлади заробляють. Працюють по 24 години на добу в закритих приміщеннях поруч із хворими і не завжди вдячними людьми. Часто без вихідних, без сім'ї та соціального життя. Це нелегко витримати. Коли вмирають українці в Італії, є проблема відправити тіло на батьківщину. Це коштує в середньому 4 тисячі євро. Видатки лягають на сім'ї, земляків. Потрібно їхати в Італію і забирати. Багатьох мертвих кремують і привозять в Україну урни з прахом. Або хоронять в Італії, так дешевше.
53-річна Любов Гой із Івано-Франківська понад дев'ять років працює поблизу Рима, доглядає літню італійку.
— Усе залежить від того, в яку сім'ю потрапляє заробітчанка. Є такі господарі, що нормально ставляться як до людини. А бувають — очей із тебе не спускають, дорікають і вихідних не дають. Восени торік був випадок. Вийшла я вранці на центральну площу Рима, був вихідний день. Бачу — жінка тільки в шкарпетках і довгій майці крутиться і по-українськи матюкається. Вона розказала, що італійська сім'я, де вона працювала, знущалася з неї, не випускали з дому. Я хотіла ту жінку привести до наших благодійників у Римі — та вона втекла.
3 
1
Коментарі