Цієї ночі почнуть. Або завтра, 24 серпня. Тієї хвилини, коли Хрещатиком рушить святковий парад. Два тижні тому, після кримської провокації московітів, такий розвиток подій здавався цілком реальним. Усі розуміли — Кремлю потрібна "маленька перемога", і він дістав із рукава козирного туза.
Туз був безпрограшний — Україна здійснила "теракт на російській території". З такої карти розпочалася Перша світова війна, пішов з неї й Гітлер перед Другою світовою: сусід завдав удару — честь країни вимагає відплати.
ФСБешна легенда нагадувала марення божевільного. За нею, кілька диверсійно-терористичних груп під прикриттям бронетехніки Збройних сил України намагалися прорватися на півострів, перетворений РФ на суцільну військову базу. Мета кровопролитного прориву нагадувала дитячу гру в пухкала. Затримані "силовими підрозділами ФСБ" за всіх старань тамтешніх професіоналів не тягнули на терористів. Документальне відео затримання мало всі ознаки фальшивки, а зізнання читалися з написаного.
Попри все це, лідер московської держави виліз на трибуну і, зробивши обличчя гнівним і твердим, заявив на весь світ: "З російської сторони є втрати, вбито двох військовослужбовців. Ми повз такі речі проходити не будемо. Гадаю, для всіх очевидно — нинішня київська влада переходить до терору".
Світ стривожився. Безпідставність заяви була очевидна. Але очевидними були й закладені в неї погрози. Висловлені цинічною й безпринципною людиною. Ймовірність відкритої війни між Україною та Московією виглядала настільки реально, що Рада Безпеки ООН зібралась у Нью-Йорку на позачергове закрите засідання.
Кремлю давно начхати на такі засідання й колективні ухвали світових держав. Він і цього разу, лишившись в ізоляції, гнув своєї. Та пролунали слова, які московітів протверезили. Сказав їх у Раді Безпеки ООН китайський представник Лю Цзеі. Він заявив: "Ми поважаємо територіальну цілісність України в її межах, установлених 1991 року. Тому не приймаємо формулювання "теракт на російській території".
У перекладі з мови дипломатів це звучить так: навіть якщо українські спецгрупи справді здійснили безглуздий напад, про який заявив пан Путін, це жодним чином не можна трактувати як терористичний акт проти РФ. Адже Крим Росії не належить. Спецгрупи, якщо вони були, пересувалися своєю територією.
Туз Путіна не зіграв. Він це зрозумів. Проте певний час розмахуватиме відіграною картою перед росіянами. Лякатиме ним кримчан — аби ті зосередилися на ритті окопів і забули про високі ціни й урізані пенсії. У наступ на Україну Путін не піде.
Опосередковано це підтверджує і його недавній злодійський візит до Криму. Затіваючи нову кров, кремлівський коротун не став би світитися на чолі бандитської зграї. Це суперечить підлій кадебістській натурі.
Будуть обстріли по всій лінії фронту на Донбасі. Будуть дрібніші намагання зіпсувати нам свято. Але наступу — не буде.
Ні сьогодні, ні завтра під час параду.
Тож — святкуймо, браття!
2 
1
Коментарі