Про проблеми комунального господарства "ГПУ" розповідає колишній мер Бердянська Запорізької області Валерій Баранов, 52 роки. Нині — депутат Верховної Ради, заступник голови парламентського комітету з питань будівництва, житлово-комунального господарства і регіональної політики.
Валерію Олексійовичу, з кого питати за комунальні негаразди? З місцевої влади?
— Якби проблема була в поганих мерах, її можна було б швидко вирішити. Переобрати їх. Але приходять нові керівники, а ситуація не стає кращою. Справжня причина в тому, що житлово-комунальне господарство працює поза законами економіки. Воно не приносить прибутків — тільки збитки.
Хіба це заважає двірникам і сантехнікам виконувати свою роботу? Вони ж зарплатню від держави отримують.
— Відповім запитанням на запитання: ви задоволені роботою свого жеку?
Ні.
— То припиніть йому платити.
Як це?
— Коли я був міським головою Бердянська, то казав: шановні мешканці, якщо вам не подобається робота комунальників — перестаньте їм платити. 38 відсотків будинків у місті відмовилися від послуг жеків. Й оформили об"єднання співвласників житла.
Жеки з часом вимруть. Замість них будуть підприємства, які на комерційних умовах надаватимуть послуги. Тоді власники квартир перетворяться зі споживачів на замовників. Контролюватимуть виконання контракту до останньої коми. Зможуть обирати обсяг комунальних послуг. А значить, самостійно визначатимуть свою квартплату. Якщо люди бажатимуть, щоб їм чай приносили до хати щоранку, або щоб духовий оркестр грав під вікнами по суботах — знайдеться підрядник, який ці бажання виконає. Аби лише замовники платили.
Хто тоді визначатиме вартість послуг?
— Усі питання вирішуватимуть загальні збори співвласників житла. Вартість визначатиме ринкова ситуація. Скажімо, у місті буде 100 підрядників, які між собою конкурують. Люди зможуть обрати того, хто добре підмітатиме двір, ремонтуватиме труби, слідкуватиме за ліфтами і братиме недорого. Якщо фірма просить забагато, можна найняти на півставки сантехніка, електрика, укласти угоду з ліфтовиками. У будь-якому випадку співвласники житла зекономлять гроші. Сьогодні на утримання жеків іде 57 копійок із кожного квадратного метра квартири. Їх краще витратити на утримання будинку, а не житлової контори.
Приватники можуть прибирати двір, вивозити сміття, ремонтувати труби. Але як бути з монополією жеку на опалення, водопостачання, каналізацію?
— Монополії не існує. Жек не виробляє гарячу воду. Він — посередник між мешканцями і теплопостачальною організацією. Об"єднання співвласників може напряму укласти угоду з тепловиками і водопровідниками. Вони зобов"язані доставити воду до засуву у підвалі будинку.
Якщо житлово-комунальні господарства передадуть приватникам, наскільки зросте квартплата?
— Відсотків на 30–40. Але все залежатиме від набору послуг. Квартплата може залишитися й без змін. В Англії, де середня зарплата три тисячі фунтів, громадянин платить тисячу фунтів за комунальні послуги. Тому британці не мають проблем із дахами, парканами, вивозом сміття. У них вчасно прибирають сніг. А мери українських міст не знають, де взяти гроші на закупівлю снігоприбиральних машин.
Але ж місцева влада збирає податки і має забезпечувати потреби міської громади.
— Так, але ніде в світі територіальна громада не утримує за свій рахунок приватне житло. До того ж Україна — чи не єдина держава, де міські ради не мають власної прибуткової бази. Майже всі податки і збори йдуть до державного бюджету. У столиці чиновники Мінфіну за формулами рахують, якому місту і скільки грошей із бюджету виділити. Ці формули відірвані від життя, від справжніх потреб міст. Виходить, чим більше місто заробить, тим більше у нього заберуть. Його гроші передадуть у депресивний регіон, де місцева влада нічого не робить й отримує дотації з бюджету. Парадокс: чим гірше місто працює, тим більше грошей отримує.
З кожної гривні, що Мінфін розподіляє між містами, 85 копійок витрачають на зарплатню вчителям, медикам й іншим бюджетникам. Виходить, що міський бюджет — це каса з виплати зарплатні. А на ремонти дахів, садків, доріг нічого не лишається. Єдине джерело прибутків міської громади — це продаж землі й оренда комунального майна. Але це мізер порівняно з потребами. Така ситуація в усіх містах країни, крім Києва. Статус столиці дає багато переваг.
Наскільки зношені мережі?
— Основні фонди в Україні зношені на 70 відсотків — за офіційною статистикою. Водні втрачають 38 відсотків води. І з року в рік ця частка збільшується. Європейські комунальники також втрачають частину води. Але в них цей показник не перевищує 18 відсотків.
Де чекати небезпеки насамперед?
— Де завгодно. Можуть бути аварії на теплових котельнях і трубопроводах. Можуть статись екологічні катастрофи на очисних спорудах. Як стрільне — усі побіжать. Збиратимуть з усієї країни гроші і замазуватимуть прорив. Так було в Алчевську. Потім стрільне в іншому місці — знову побіжать, і знову замажуть. Так стрілятиме, доки не буде системи управління господарством. Те, що сьогодні в містах є гаряча вода й опалення — героїзм органів місцевого самоврядування. Примудряються знаходити труби, переварювати їх.
Треба замінити практично всі мережі й модернізувати обладнання?
— Так. Зараз є насосні станції, де працюють ще дореволюційні двигуни. На оновлення зношеного ЖКГ потрібні фантастичні гроші. Держава їх не має. Населення теж. Єдиний реальний варіант — залучити інвестиції.
У Верховній Раді готується проект закону про ціноутворення в ЖКГ. Якщо його приймуть, прибуток у комунальній сфері становитиме не менше як 15 відсотків. До нас вишикується черга інвесторів.
На планеті є дві головні проблеми. Перша — немає грошей. Друга — нікуди їх діти. Підприємства і громадяни, які мають багато коштів, не знають куди їх прилаштувати, щоб вони збереглися і примножилися. Як тільки вони побачать, що можуть вкласти 100 мільйонів у ремонт обладнання чи мереж ЖКГ і протягом 50 років отримувати 10 мільйонів щороку — від охочих не буде відбою.
Але споживачеві доведеться платити значно більше за гарячу воду і централізоване опалення.
— Необов"язково. Нові технології й енергозбереження можуть зменшити витрати на комуналку. Інакшого реального способу швидко оновити житлово-комунального господарства я не бачу.
3 
1
Коментарі
1