У п"ятницю, 9 квітня, за рішенням Апеляційного суду Києва Миколу Коханівського, 38 років, випустили за підпискою про невиїзд із Лук"янівського слідчого ізолятора в столиці.
Микола пробув у камері два тижні, вийшов близько 17.00. На вулиці його чекали активісти Конгресу українських націоналістів, Української народної партії, нардеп Ярослав Джоджик та адвокат Сидір Кізін.
— Cидів я у тройніку з трьома крадіями. Один авторитетний, а інші двоє — молоді хлопці, по одній-дві крадіжці. У камері було чотири ліжка. Мене утримували нормально, я ж не "смольна баришня". Тюремні харчі не їв. Мої побратими передавали передачі, тому не голодував. Коли вийшов, попросив удома борщу зварити, — розповідає "ГПУ" Микола Коханівський. Після виходу із СІЗО його повезли святкувати звільнення до кафе. Запевняє, що спиртного не вживає, тому пив лише сік.
Коханівський не обіцяє, що надалі не битиметься:
— Коли зухвало принижують мою націю, не можу стриматися. Я — чоловік і козак! То як я маю себе вести?
Сьогодні, у вівторок, Шевченківський суд столиці розгляне скаргу на постанову слідчого про порушення кримінальної справи проти Миколи Коханівського. Скаргу подав його адвокат, Сидір Кізін. Якщо постанову скасують, справу закриють.
29 березня Коханівського засудили до двох місяців утримання під вартою. 17 березня він побився з істориком 41-річним Віктором Вороніним біля будівлі Міністерства освіти й науки. Там відбувалася акція на підтримку міністра освіти Дмитра Табачника. У ніч на 30 червня 2009-го Микола відбив кувалдою носа, бороду, вухо та руку пам"ятнику Леніну, що біля Бессарабської площі в Києві.
3 
1
Коментарі